ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-414/11/2210
Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко А.В.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Курко О. П.
судді: Матохнюк Д.Б. Совгира Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 03 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до Летичівського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.03.11 року позов задоволено:
зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області здійснити нарахування та виплату позивачу надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.08.2010 року, з врахуванням виплачених позивачу коштів за вказаний період та нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі в подальшому.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.03.11 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково, а постанову суду першої інстанції слід змінити, з наступних підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що пенсія -це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законами пенсійного віку. Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсії, не має підстав обмежувати відповідача за здійснення її нарахування і виплати, певним часовим проміжком.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просить захистити її порушене право відповідно до діючого законодавства в подальшому, тому колегія суддів дійшла висновку, що правильним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам чинного законодавства є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії по день припинення такого права.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні в частині періоду здійснення виплат .
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 03 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії, - змінити.
Викласти абзац 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
"Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області проводити перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_2 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 серпня 2010 року по день припинення такого права позивача з урахуванням проведених виплат ".
У решті постанову залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Матохнюк Д.Б.
Совгира Д. І.
