Справа № 1718/2-а-2156/11
2011 р.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2012 року
Сарненський районний суд Рівненської області в складі :
головуючого судді - Товстика І.В.
при секретарі - Полупан Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сарни справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському району Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про зобов"язання нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що має статус дитини війни, а тому має право на щомісячну надбавку до пенсії, яка гарантована Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, однак відповідач не здійснив перерахування пенсії, що привело до позбавлення отримання доплати до пенсії за період з 24.03.2011 року по день розгляду справи, в зв”язку з чим просить зобов”язати Управління ПФУ в Сарненському районі нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу як дитині війни за вказаний період.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, письмовою заявою просить розглядати справу у його відсутності, позов підтримує.
Представник відповідача УПФУ в Сарненському районі письмовою заявою просить розглядати справу у його відсутності, подав заперечення, якими позов не визнав і вказав, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в 2011 році виплачувалось частково в розмірах, які були визначені Постановою КМУ від 28.05.2008 року №530, так як у діючому законодавстві не визначена величина мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус дитини війни; з 23.07.2011 року діє інша Постанова КМУ №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", згідно якої і нараховується доплата до пенсії як дитині війни позивачу, в зв"язку з чим дії УПФУ в Сарненському районі є правомірними і не порушують права позивача, просить відмовити у задоволенні позову, який є безпідставним.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення зі слідуючих підстав.
Судом із довідки №1004 від 03.01.2012 року достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Сарненському районі і в 2011 році отримує доплату до пенсії за статусом “дитини війни”.
У Законі України "Про соціальний захист дітей війни" визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
З 2008 року Законом України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. передбачена інша редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-ІV, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Положення пункту 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.
Відповідно до п. 6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.
А відтак, позивач саме з 22.05.2008 року, зокрема з 30.03.2011 року по 22.07.2011 року має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діяла в період до внесення змін пп. 2 п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI (що визнані неконституційними).
Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка залишилась чинною і продовжувала діяти в 2011 році, було встановлено підвищення до пенсії дітям війни у визначених розмірах.
Судом встановлено, що позивач отримував підвищення до пенсії в 2011 році в розмірах, передбачених Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, а не в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
За таких обставин, суд вважає, що право позивача порушене, він має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 30.03.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням положень ч.2 ст.99 КАСУ, яка передбачає шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з дня, коли особа дізналась про їх порушення, виходячи з мінімальної пенсії за віком, що визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Посилання відповідача на те, що діючим законодавством не передбачений обов'язок здійснювати виплати, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", судом не приймаються до уваги. Так, згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти Державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв”язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати державну соціальну допомогу як дитині війни при нарахуванні пенсії довічно, то вказана вимога, починаючи з 23.07.2011 року не підлягає до задоволення зі слідуючих підстав.
З 19.06.2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, і на виконання даного закону 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011 року.
Оскільки, при вирішенні питання про застосування однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, які не визнані неконституційними в установленому порядку, необхідно застосовувати законодавчу норму, що прийнята пізніше, суд приймає до уваги положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року, які стали підставою для нарахування і виплати державної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі визначеному постановою КМУ №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якими керується Управління ПФУ в Сарненському районі при нарахуванні даної допомоги позивачу з 23.07.2011 року, в зв"язку з чим суд вважає, що відповідач діє правомірно в межах наданих повноважень і в його діях відсутні ознаки порушення пенсійних прав позивача, які підлягають судовому захисту.
Суд з відповідача судового збору не стягує, так як в силу п.18 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору звільняються.
Керуючись ст. 71,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському району Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Сарненському районі Рівненської області щодо нездійснення нарахування та забезпечення виплати ОСОБА_1 надбавки, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 30 березня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Зобов”язати Управління Пенсійного Фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити нарахування та забезпечити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії - надбавки, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 30 березня 2011 року по 22 липня 2011 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на 2011 рік, з урахуванням виплачених сум надбавки за період з 30 березня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня отримання повного тексту постанови, через Сарненський районний суд, через Сарненський районний суд, допустити негайне виконання постанови суду про присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.
Суддя
