донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.11.2013 р. справа №908/2593/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Кододової О.В., Попков Д.О.від апелянтаБасараб В.О. - за довіреністю від відповідача 1:не з'явивсявід відповідача 2:не з'явивсярозглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м. Київна рішення господарського суду Запорізької областівід 29.08.2013 рокуу справі№ 908/2593/13 (суддя Мойсеєнко Т.В.)за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м. Київдо відповідача 1:Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжядо відповідача 2:Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськпростягнення з до відповідача 1: суми в розмірі 24990,00 грн. стягнення з до відповідача 2: суми в розмірі 1688,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
30.07.2013р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" суми в розмірі 24990,00 грн. та з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - суми в розмірі 1688,44 грн.
29.08.2013р. рішенням господарського суду Запорізької області в позові Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Нова" було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова», м. Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2013 року по справі № 908/2593/13 задовольнити; скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2013 року по справі №908/2593/13; винести нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м. Київ задовольнити повністю.
В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що оскаржувальне рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що 18.11.2008 р. по пров. Залізнодорожному в м. Вінниці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу - автомобіля Peugeot, реєстраційний номер АА1168HB, під керуванням Біжан В.В., та автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер 82721ВІ, під керуванням Жовміра Г.М. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Жовміра Г.М, який працював водієм в АТ КБ "Приватбанк", що встановлено постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.12.2008 р.
Апелянт зазначає, що в м. Вінниці не існує представництва АТ «СК «Нова», тому апелянт не мав можливості направити свого представника на місце ДТП. Інформацію про даний страховий випадок він міг отримати виключно шляхом листування.
Для отримання відомостей по факту ДТП апелянтом було направлено ряд запитів до відповідних державних установ, однак відповідей не отримав.
26.01.2012р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова», м. Київ було вимушено звернутися до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовною заявою до Жовніра Г.М., як до особи відповідальної за заподіяні збитки. ТДВ «СК «Кредо» було залучено в якості третьої особи з метою надання відомостей щодо наявності страхового полісу та його чинності на момент ДТП.
Лише в ході розгляду справи позивач отримав копію полісу ВВ/4548199 виданого ТДВ «СК «Кредо» і постанову про притягнення водія Жовніра Г.М. до адміністративної відповідальності.
В оскаржувальному рішенні першої інстанції зазначено, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Однак, без відповідних доказів, таких як постанова про притягнення до адміністративної відповідальності водія Жовміра Г.М., котра доводить вину цієї особи у завданні збитків, поліс ВВ /4548199 за яким застраховано цивільно-правову відповідальність водія, звернення позивача до господарського суду було б безпідставним.
Згідно вищенаведеного, апелянт вказує, на наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали та істотно утруднювали своєчасно подання позову, однак суд першої інстанції не врахував всіх обставин та відмовив у задоволенні позовних вимог застосувавши строки позовної давності.
Ухвалою від 27.09.2013р. апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м. Київ була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.
27.11.2013 року в судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити апеляційну скаргу, а рішення першої інстанції про відмову у позові Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Нова», м. Київ - скасувати.
Представники відповідача:1 та відповідача:2 у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Між Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова", яке в подальшому перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова", що підтверджується його статутом (надалі - позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" (надалі - страхувальник) був укладений договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 1743 від 10.03.2008 р.
Предметом даного договору, серед іншого, є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля Peugeot, реєстраційний номер АА1168HB.
Як вбачається з матеріалів справи 18.11.2008 р. по пров. Залізнодорожному в м. Вінниці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу - автомобіля Peugeot, реєстраційний номер АА1168HB, під керуванням Біжан В.В., та автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер 82721ВІ, під керуванням Жовміра Г.М. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Жовміра Г.М, який працював водієм в АТ КБ "Приватбанк", що встановлено постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.12.2008 р. у справі № 3-32518/08.
Майнові інтереси власника автомобіля Peugeot, реєстраційний номер АА1168HB, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта" - були застраховані в АТ "СК "Нова" за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 1743 від 10.03.2008р.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Peugeot, реєстраційний номер АА1168HB, було завдано механічних пошкоджень. Згідно висновку спеціаліста № 19/12 від 09.12.2008 р. розмір матеріального збитку склав 24062,53 грн.
Вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу згідно наряд-замовлення СТО ТОВ "Ілта" № К28305 від 22.11.2008 р. склала 24116,44 грн. Крім того, страхувальником було замовлено доставку пошкодженого автомобіля на стоянку, вартість якої згідно наряд-замовлення СТО ТОВ "Ілта" № К28709 від 27.11.2008 р. склала 2720,00 грн. Загалом витрати на доставку та ремонт автомобіля склали 25678,44 грн.
На виконання умов договору страхування позивачем було виплачено ТОВ "Ілта" страхове відшкодування в розмірі 25678,44 грн., що підтверджується страховим актом від 26.01.2009 р. № 364 та платіжним дорученням № 832 від 28.01.2009р.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія Жовміра Г.М. була застрахована в ТДВ "СК "Кредо" (відповідач-1) за полісом № ВВ/4548199 від 22.03.2008 р., яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, у розмірі 25500,00 грн. та франшизу в розмірі 510,00 грн.
У зв'язку з цим, 13.03.2013 р. позивач звернувся до ТДВ "СК "Кредо" з заявою від 12.03.2013 р. №614/0/17-13 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.
Згідно матеріалів справи вбачається, що претензія залишилась без виконання, апелянт звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив стягнути з відповдача-1 в порядку регресу шкоду в розмірі 24990,00 грн. (ліміт мінус франшиза), а різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди в сумі 1688,00 грн. просить стягнути з відповідача-2, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, до якого серед іншого відноситься діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина водія ВАЗ, реєстраційний номер 82721ВІ, Жовміра Г.М. у вчиненні ДТП 18.11.2008 р. встановлена постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.12.2008р. у справі № 3-32518/08. Постановою також встановлено, що Жовмір Г.М. на момент скоєння ДТП працював водієм КБ "ПриватБанк".
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За приписами ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи з вищенаведеного, на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" покладається обов'язок відшкодувати майнову шкоду, завдану його працівником Товариству з обмеженою відповідальністю "Ілта".
Завдана Товариству з обмеженою відповідальністю "Ілта" шкода в розмірі 25678,44 грн. була відшкодована апелянтом на умовах договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 1743 від 10.03.2008 р.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова», м. Київ має право на відшкодування своїх фактичних витрат, понесених на виплату страхового відшкодування, в повному обсязі.
Ліміт відповідальності ТДВ "Кредо" за завдану майнову шкоду згідно полісу №ВВ/4548199 від 22.03.2008 р. встановлено в розмірі 25500,00 грн. Також полісом ТДВ "Кредо" встановлена франшиза в сумі 510,00 грн.
Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Частиною 12.1 статті 12 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Таким чином, розмір фактичних витрат позивача, які не покриваються страховим відшкодуванням, складають 25678,44 грн. - 25500,00 грн. - 510,00 грн. = 668,44 грн.
Оскільки на час ДТП 18.11.2008 р. цивільно-правова відповідальність Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", пов'язана із експлуатацією автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер 82721ВІ, була застрахована полісом ТДВ "Кредо" №ВВ/4548199 від 22.03.2008 р., позивач правомірно звернувся до ТДВ "Кредо" з вимогою про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 24990,00 грн.
Статтею 1194 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідач-2, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між регресним страховим відшкодуванням та понесеними позивачем витратами на виплату страхового відшкодування в сумі 668,44 грн. В цій сумі позовні вимоги до відповідача-2 заявлені позивачем обґрунтовано. Решта суми позовних вимог (1000,00 грн.), не підтверджена будь-якими доказами та не обґрунтовано пред'явлена до стягнення з відповідача-2.
Разом із цим суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, встановлено що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова», м. Київ виплатило своєму страхувальнику страхове відшкодування 28.01.2009р. Отже, строк звернення до суду з регресною вимогою по цій виплаті сплив 28.01.2012 р.
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова», м. Київ подано заяву про поновлення строку позовної давності на подачу позову з тих підстав, що позивач не міг раніше звернутися до господарського суду, оскільки справа зі спору про той же предмет і з тих же підстав розглядалася Вінницьким міським судом Вінницької області за позовом АТ "СК "Нова" до Жовміра Г.М. Вважає, що перебіг трирічного строку позовної давності почався з 29.01.2009 р., тобто з наступного дня після виплати страхового відшкодування. У зв'язку з подачею 26.01.2012 р. цивільного позову перебіг позовної давності перервався і почав спливати заново після залишення позовної заяви без розгляду 12.03.2013 р. Крім того, вказує, що до початку слухання справи в Ленінському суді м. Вінниці позивач не мав документального підтвердження про наявність у водія Жовміра Г.М. полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоча позивач неодноразово звертався за такою інформацією до Моторно-транспортного страхового бюро України.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги вищенаведені обставини та зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
У п. 44.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.
В постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2011 р. у справі № 3/43/10 викладена правова позиція про те, що положення частини 2 статті 264 ЦК України про переривання перебігу позовної давності застосовуються лише у випадку пред'явлення позову до компетентного суду. Крім того, з пред'явленням позову в установленому порядку до одного з кількох боржників переривається перебіг позовної давності щодо вимог до цього боржника Що ж до інших боржників або частини боргу, які не охоплюються пред'явленим позовом, то позовна давність щодо них не переривається.
У справі № 232/5728/12, яка розглядалася Вінницьким міським судом Вінницької області, позивач пред'явив позов до неналежного боржника - фізичної особи Жовміра Г.М., у той час як, виходячи з положень ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, особою, відповідальною за збитки, завдані її працівником, є ПАТ КБ "Приватбанк".
Крім того, позов у справі № 232/5728/12 залишено без розгляду ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2013 р. Згідно з ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позовна даність не переривалась і спливла 28.01.2012 р.
Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Також, суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи вказує, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова», м. Київ не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачу звернутися з позовом до відповідачів 1 і 2. Доводи позивача про неможливість отримати інформацію про наявність у Жовміра Г.М. полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України не підтверджені жодними доказами.
Однак, відповідно до п. 55.2 Закону України від 01.07.2004р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.
Також, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова», м. Київ до позову не надало ні витягу з Єдиної централізованої бази даних про відсутність відповідного полісу в базі, ні листування з Моторним (транспортним) страховим бюро України з приводу надання інформації про поліс. Також, документально не підтверджено, коли саме апелянт отримав цей поліс.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку позовної давності.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2013р. по справі № 908/2593/13 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2013р. по справі № 908/2593/13 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2013р. по справі №908/2593/13 залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Судді: О.В. Кододова
Д.О. Попков
