УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
УХВАЛА
ПРО ВІДМОВУ У ПРИЙНЯТТІ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
від "17" січня 2013 р. № 15/906/1/13-П
Суддя Кравець С.Г. , розглянувши матеріали за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіма" (м. Житомир)
про зобов'язання допустити посадових осіб до здійснення планової перевірки
ВСТАНОВИВ:
Житомирське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіма" про зобов'язання допустити посадових осіб до здійснення планової перевірки.
Розглянувши дану позовну заяву суд дійшов висновку, що в її прийнятті слід відмовити з наступних підстав.
Із позовної заяви вбачається, що спеціалістами контрольно-ревізійного відділу позивача на підставі направлення від 22.06.2012р. №244 та згідно з наказом від 14.03.2012р. №35 "Про затвердження план-графіка перевірок страхувальників на ІІ квартал 2012 року", здійснюється планова перевірка по страхових коштах Фонду в ТОВ "Сіма", в ході якої не було надано підтверджуючих документів необхідних для призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням за період з 01.04.2008р. по 30.11.2010р., які відповідно до акту ТОВ "Сіма" були знищені під час пожежі 10.12.2010р. З метою звернення до санаторно-курортних закладів щодо отримання інформації про фактичне перебування працівників підприємства у відповідних санаторно-курортних закладах України та до установ Пенсійного фонду України в Житомирської області і Державної податкової інспекції у м.Житомирі щодо підтвердження часу роботи працівників в ТОВ "Сіма", а також для надання додаткового часу страхувальнику для відновлення необхідних підтверджуючих документів відповідно до п. 2.11 Інструкції "Про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження", затвердженої Постановою правління Фонду від 22.12.2010р. №29, проведення планової перевірки було призупинено. Після отримання даних, необхідність яких була підставою для призупинення перевірки, страхувальника повідомлено про продовження перевірки (повідомлення від 18.09.2012р. №05-07-1435). Однак, як зазначає Житомирське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, проведення планової перевірки спеціалістами Фонду не було продовжено по причині відмови від допуску до перевірки.
Протиправність дій відповідача позивач обґрунтовує порушенням вимог п.5 ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", яким передбачено, що страхувальник зобов'язаний допустити посадових осіб органу Фонду до перевірки та надати їм необхідні документи і пояснення з питань, що виникають під час перевірки.
Оскільки ТОВ "Сіма" не допустило спеціалістів позивача до планової перевірки, що не дає змоги її закінчити, Житомирське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось з зазначеним позовом до господарського суду Житомирської області.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Водночас звернення таких органів має відбуватися з додержання правил підвідомчості та підсудності спорів господарським судам України.
Згідно з ст.13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.
Відповідно до ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Отже, за статтею 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
При цьому, слід зазначити, що позивач не надав доказів виникнення між ним та відповідачем господарського спору (у зв'язку з виконанням господарського договору чи з інших підстав); позивач у даному випадку не є стороною правовідносин у господарському спорі, а є суб'єктом владних повноважень та виконує функції, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" щодо здійснення контролю за цільовим використанням страхових коштів, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання.
Згідно з п.1 ч.1 ст.62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функції на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.5 ч.2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно Класифікації інституційних секторів економіки України, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 18 квітня 2005 року №96, Фонди соціального страхування - державні заклади, які створюються для здійснення державних програм соціального страхування.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон), Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено перелік прав, наданих Фонду при здійсненні своїх повноважень. Зокрема, згідно п.7 ч.1 ст.11, п.3 ч.1 ст.28 Закону, Фонд здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання; проводить перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у даному випадку Житомирське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діє саме як суб’єкт владних повноважень у сфері здійснення контролю за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, а тому даний спір є публічно-правовим та, відповідно на нього поширюється компетенція адміністративних судів.
Таким чином, за суб'єктним складом сторін та за змістом заявлених позивачем вимог і характером спірних правовідносин, даний спір не підлягає розгляду в господарському суді.
Водночас суд зауважує, що відповідно до п.6 ч.3 ст.104, п.6 ч.2 ст.111-10 ГПК України, порушення правил предметної або територіальної підсудності є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
З урахуванням вищевикладеного в прийнятті позовної заяви необхідно відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України.
Відмова господарського суду в прийнятті даної позовної заяви не суперечить ч.2 ст.124 Конституції України, оскільки це не позбавляє позивача права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб і в порядку встановленому Конституцією України та законами України.
Керуючись ст. 1, 12, 13, п. 1 ч.1 ст.62, ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд,
УХВАЛИВ:
У прийнятті позовної заяви відмовити.
Додаток на 19 аркушах .
Суддя Кравець С.Г.
