ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 березня 2014 року письмове провадження № 826/53/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу
За позовом
Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА»
Управління Державної казначейської служби у Оболонському районі м. Києва
Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві
Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
стягнення бюджетної заборгованості
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок в банку у розмірі 1 542 801,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, в результаті протиправної бездіяльності податкового органу по ненаданню органам державного казначейства висновку щодо суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача за результатами процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість, позивачу неперераховані відповідні суми ПДВ, що призвело до порушення його прав, законних інтересів та понесення значних матеріальних втрат.
Відповідачі-1,3 проти позову заперечили та просили в суд відмовити у задоволенні позовних вимог і слухати справу без участі їх уповноважених представників.
Відповідач-2 проти позову також заперечив, вважаючи позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодного доказу його звернення до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету. Крім того, відповідач-2 наголосив на пропущенні позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
У судове засідання, призначене на 18.02.2014 р. представники відповідачів не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача-2 чи відкладення розгляду справи суду не надходило.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Позивачем у період з березня 2008 по серпень 2009 року були подані до податкового органу податкові декларації з ПДВ з зазначеними сумами ПДВ, які підлягали бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача у банку в наступному розмірі: за березень 2008 року – 96 014,00 грн., за травень 2008 року – 41 736,00 грн., за червень 2008 року – 84 696,00 грн., за липень 2008 року – б 491,00 грн., за серпень 2008 року – 41 085,00 грн., за вересень 2008 року – 12 370,00 грн., за жовтень 2008 року - 136 448,00 грн., за листопад 2008 року – 46 809,00 грн., за грудень 2008 року – 91 822,00 грн., за лютий 2009 року – 202 840,00 грн., за березень 2009 року – 238 904,00 грн., за квітень 2009 року – 319 085,00 грн., за червень 2009 року – 78 898,00 грн., за липень 2009 року – 49 153,00 грн., за серпень 2009 року – 96 449,00 грн. на загальну суму 1 542 801,00 грн.
У свою чергу, відповідачем-2, у період з лютого 2009 року по листопад 2009 року були проведені планові та позапланові перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача, які виникли за рахунок від’ємного значення ПДВ в зазначений вище період, а саме: березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень 2009 року, за результатами яких були складені відповідні акти перевірок № 69-23-9-30550903 від 11.02.2009 р., № 108-23-8-30550903 від 27.02.2009 р., № 109-23-8-30550903 від 27.02.2009 р., № 280-23-8-30550903 від 20.05.2009 р., № 326-23-8-30550903 від 15.06.2009 р., № 385-23-8-30550903 від 16.07.2009 р., № 580-23-8-30550903 від 12.10.2009 р., № 677-23-8-30550903 від 18.11.2009 р., якими зафіксовані порушення позивачем пп.7.4.2, пп.7.4.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим завищено податковий кредит за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень 2009 року та свідчить про відсутність у позивача права на отримання задекларованого ним бюджетного відшкодування в розмірі 1 542 801,00 грн.
На підставі зазначених актів відповідачем-2 були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000082308/0 від 24.02.2009 р., № 0000082308/1 від 29.04.2009р., № 0000082308/2 від 21.07.2009р., № 0000082308/3 від 30.09.2009р., № 0000842308/0 від 05.03.2009р., № 0000842308/1 від 29.04.2009р., № 0000842308/2 від 21.07.2009р., № 0000842308/3 від 30.09.2009р., № 0000852308/0 від 05.03.2009р., № 0000852308/1 від 29.04.2009р., № 0000852308/2 від 21.07.2009 р., № 0000852308/3 від 30.09.2009р., № 0001002308/0 від 26.05.2009р., № 0001002308/1 від 16.07.2009 р., № 0001002308/2 від 30.09.2009р., № 0001002308/3 від 10.12.2009р., № 0001062308/0 від 17.06.2009р., № 0001062308/1 від 20.07.2009р., № 0001062308/2 від 30.09.2009р., № 0001062308/3 від 10.12.2009р., № 0001102308/0 від 21.07.2009р., № 0001102308/1 від 27.08.2009 р., № 0001402308/0 від 13.10.2009р., № 0001402308/1 від 10.12.2009р., № 0001402308/2 від 09.03.2010р., № 0001492308/0 від 23.11.2009р., № 0001492308/1 від 23.12.2009р., № 0001492308/2 від 09.03.2009 р.
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем у судовому порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012 р., залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 р. у справі № 2а-5041/11/2670 за позовом ДП «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000082308/0 від 24.02.2009р., № 0000082308/1 від 29.04.2009р., № 0000082308/2 від 21.07.2009р., № 0000082308/3 від 30.09.2009р.; № 0000842308/0 від 05.03.2009р., № 0000842308/1 від 29.04.2009р., № 0000842308/2 від 21.07.2009р., № 0000842308/3 від 30.09.2009р.; № 0000852308/0 від 05.03.2009р., № 0000852308/1 від 29.04.2009р., № 0000852308/2 від 21.07.2009р., № 0000852308/3 від 30.09.2009р.; № 0001002308/0 від 26.05.2009р., № 0001002308/1 від 16.07.2009р., № 0001002308/2 від 30.09.2009р., № 0001002308/3 від 10.12.2009р.; № 0001062308/0 від 17.06.2009р., № 0001062308/1 від 20.07.2009р., № 0001062308/2 від 30.09.2009р., № 0001062308/3 від 10.12.2009р.; № 0001102308/0 від 21.07.2009р., № 0001102308/1 від 27.08.2009р.; № 0001402308/0 від 13.10.2009р., № 0001402308/1 від 10.12.2009р., № 0001402308/2 від 09.03.2010р.; № 0001492308/0 від 23.11.2009р., № 0001492308/1 від 23.12.2009р., № 0001492308/2 від 09.03.2010р. та зобов’язання вчинити дії, позовні вимоги були задоволені повністю, визнані протиправними та скасовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва. Тобто, 12.03.2013 р. рішення набрало законної сили.
Таким чином, в судовому порядку були спростовані доводи податкового органу щодо завищення позивачем сум задекларованого бюджетного відшкодування за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень 2009 року в розмірі 1 542 801,00 грн. та, відповідно, підтверджена правомірність його формування.
Враховуючи зазначене, листом від 04.04.2013 р. № 82.4-13 позивач звернувся до відповідача-2 за інформацією чи подавався ним до Державного казначейства України висновок із зазначенням суми ПДВ (в розмірі 1 542 801,00 грн.), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача згідно з вимогами п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 р., яка набрала законної сили з моменту проголошення. Зазначений лист отриманий відпоаідачем-2 08.04.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте докази надання на нього відповіді відсутні, пояснень з цього приводу відповідачем-2 суду не надано.
Таким чином, у зв’язку з невиконанням відповідачем-2 передбаченого законодавством обов’язку щодо складання та направлення органам державного казначейства висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, він звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом за захистом порушених своїх прав.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
У зв’язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм законодавства, що діяло до 01.01.2011 р.
Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно пп.7.7.1., пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;
Підпунктом 7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Відповідно до пп.7.7.5., пп.7.7.6. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
При цьому, підпунктом 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов’язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження (пп.7.7.8. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Аналогічні положення закріплені в ст.ст.14, 200 Податкового кодексу України.
Крім того, згідно п.200.23. ст.200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Відповідно до п.4.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА та Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
На даний час, механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначає Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 р. № 39 (далі-Порядок).
Згідно п.6,7 Порядку у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов’язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом:
трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
п’яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Пунктом 8 Порядку визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.
На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом:
трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
п’яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість (п.9 Порядку).
Таким чином, системно проаналізувавши викладені законодавчі норми, суд дійшов висновку про те, що у разі підтвердження достовірності нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, складання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість та його надіслання до відповідного органу державної казначейської служби є обов’язком податкового органу.
При цьому, при наявності процедури судового оскарження, обов’язок складання висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, виникає у податкового органу після закінчення відповідної процедури, протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення.
Слід зауважити, що наведені законодавчі норми не містять будь-яких застережень щодо обов’язку надання платником податку податковому чи іншому органу будь-якого виконавчого документа за результатами процедури судового оскарження.
Згідно ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сиди, є обов’язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов’язковість судових рішень також закріплена ст.ст.124,129 Конституції України.
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень 2009 року в розмірі 1 542 801,00 грн. підтверджена в судовому порядку рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012 р., яке набрало законної сили 12.03.2013 р.
Таким чином, фактично з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили, тобто з 12.03.2013 р., позивач отримав право на бюджетне відшкодування відповідної суми ПДВ, а, у свою чергу, у податкового органу виник обов’язок складання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість позивачу та його надіслання до відповідного органу державної казначейської служби.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем-2 не виконаний поскладений на нього обов’язок складання та надіслання органам державного казначейства висновку про суми відшкодування податку на додану вартість протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення, що свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності.
З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем-2 і до теперішнього часу не надано до органів державного казначейства висновку на відшкодування ПДВ на користь позивача в сумі 1 542 801,00 грн.
Доводи відповідача-2 про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав судом сприймаються критично та до уваги не приймаються виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пп.15.3.1. п.15.3. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Аналогічні положення закріплені п.102.5. ст.102 Податкового кодексу України.
За результатом аналізу викладених законодавчих норм, враховуючи, що право на отримання бюджетного відшкодування відповідної суми ПДВ виникло у позивача з 12.03.2013 р., суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до адміністративного суду за захистом свого порушеного права в межах строку, встановленого для такого звернення.
Зміст статті 25 Бюджетного кодексу України закріплює положення про те, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Відповідно до пп.5) п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України, відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).
Таким чином, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право позивача порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому вимога про відшкодування заборгованості (стягнення) є належним способом захисту цього права.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами, як суб’єктами владних повноважень, не виконаний обов’язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» задовольнити повністю.
Стягнути з Управління Державної казначейської служби Оболонському районі м. Києва на користь Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» бюджету заборгованість з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-А» в банку (р/р 26004313972 в ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854) в розмірі 1 542 801,00 грн.
Судові витрати в сумі 458,80 грн. присудити на користь Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій
