А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
УХВАЛА
І м е н е м У к р а ї н и
14.12.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :
Мишинчук Н.С. / головуючої/,
Демченка С.М., Вотьканича Ф.А.,
з участю прокурора Міцовди К., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляцію засудженого на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 3 жовтня 2011 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ємба-5 Республіки Казахстан, громадянин України, з освітою середньою, розлучений, раніше судимий 30.09.2010 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської обл. за ч.1 ст. 190 КК України на один рік обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України з випробувальним строком в один рік, мешканець АДРЕСА_1
засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано покарання за попереднім вироком і остаточно до відбуття - чотири роки два місяці позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну стилу залишений тримання під вартою.
Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 11 квітня 2011 року- з моменту затримання.
ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 9 березня 2011 року о 13 год. перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в третьому під`їзді будинку 20 по вул. Достоєвського у м. Ужгороді, умисно з корисливих мотивів відкрито заволодів телефоном "Самсунг" вартістю 1040 грн. у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , при цьому пригрозив , що застосує фізичне насильство до останнього, якщо той повідомить міліцію про зазначену подію.
В апеляції засуджений просить вирок скасувати, а його визнати невинним. Посилається на однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, упередженістю щодо нього. Зазначає, що він незаконно засуджений за те, що забрав у потерпілого телефон, який належить йому, оскільки придбав його у потерпілого ОСОБА_5 за 600 грн. в лютому місяці 2011 року, спершу давши йому 400 грн. , які слугували завдатком за телефон, а на другий день мав принести йому залишок 200 грн. Однак на домовлене місце потерпілий не прийшов, він його зміг розшукати лише через два тижні, біля свого будинку, де і забрав в нього куплений телефон. Залишок двісті гривень залишився йому винен та повідомив ОСОБА_5 , що решту грошей віддість йому через два тижні. Ці обставини можуть підтвердити свідки - подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яких не було допитано.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступ прокурора, який заперечив проти апеляції, просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступного.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину , передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна / грабежі/ , вчиненого повторно, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого. При цьому суд виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку як вчинення злочину поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
Висновок судді грунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_5, який показав, що у під`їзді будинку до нього пристав підсудній з тим, що йому необхідні гроші, потім почав вимагати віддати телефон, обшукував по кишенях, далі штовхнув двічі до стіни, знайшов телефон і забрав його, при цьому пригрозив, щоб не звертався в міліцію, а то гірше буде. Очевидцем події був свідок ОСОБА_7
Сам підсудний в судовому засіданні і на досудовому слідстві дав визнавальні показання про те, що дійсно йому були необхідні гроші, він зустрів у під`їзді потерпілого, запропопонував, щоб той віддав йому телефон. Далі забрав у нього телефон, якого в цей же день здав у ломбард за 150 грн. Ввечері його затримали працівники міліції, після чого він викупив у ломбарді телефон та віддав потерпілому.
Такі ж обставини щодо вилучення у потерпілого телефону повідомив в суді і свідок ОСОБА_7
Про обставини заволодіння телефоном потерпілого ОСОБА_5, підтвердила також свідок ОСОБА_6 - мати неповнолітнього потерпілого. Саме по її заяві було викрито ОСОБА_4 у вчиненні злочину / а.с. 2/.
Таким чином, доводи, викладені в апеляції підсудного, спростовуються перевіреними в суді доказами, зібраними на досудовому слідстві, в тому числі особистими показаннями підсудного, в яких він підтверджує факт незаконного заволодіння мобільним телефоном потерпілого.
Те, що він в апеляції вказав на інші обставини щодо факту вилучення у потерпілого телефону, які вказують на зміну даних ним раніше показань, ним ніяким чином не обгрунтовані і не переконують апеляційний суд у тому, що він давав раніше неправдиві показання щодо себе.
Його апеляційні твердження про те, що цей телефон придбав у потерпілого, спростовуються показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_7, також показаннями ОСОБА_6, про те, що мобільний телефон вона придбала для сина ОСОБА_5 у квітні 2010 року, що 9 березня 2011 року о 19 год. син прийшовши до неї на роботу , повідомив, що цей телефон у нього відібрав сусід, а ввечері , перебуваючи в магазині, побачив його та показав хто це саме, про що вона відразу повідомила в міліцію.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що апеляційні доводи ОСОБА_4 є його домислами і на увагу не заслуговують.
Одночасно, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_4 покарання, відповідаюче тяжкості вчиненого, з урахуванням особи підсудного, який неодноразово притягувався до відповідальності, даний злочин вчинив під час випробувального строку, тому судом обгрунтовано призначено покарання з реальним відбуттям його в місцях позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 3 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію засудженого- без задовлення.
Судді:
