Справа № 2-а-2124/11
ПОСТАНОВА
20.09.2012 суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Драний В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження, відповідно до ст. 183-2 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Вказав, що має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та визнаний рішенням МСЕК інвалідом 3 групи, та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати. Така допомога йому з 2004 року по 2010 рік виплачувалася в неповному обсязі. На його звернення відповідач відмовився проводити перерахунок допомоги на оздоровлення та виплатити недоотримані суми. Ці дії відповідача на думку позивача суперечать Конституції та ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенню Конституційного Суду України № 6- рп/2007 від 09.07.2007 року. Просить визнати протиправними дії і бездіяльність відповідача при нарахуванні і виплаті йому шкоди спричиненої невиплатою передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки та недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради призначити та виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» за 2004-2010 роки в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, визначеної на момент виплати, з урахуванням виплачених сум та стягнути з відповідача на його користь недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення передбачені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» за 2004-2010 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, визначеному на момент виплати, з урахуванням виплачених сум.
Відповідачем надані суду заперечення, відповідно до яких в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити, вказав, що згідно із законами України, якими встановлюються розміри мінімальної заробітної плати на відповідні роки, до прийняття ВРУ змін до Законів у нормах, для розрахунків яких застосовується мінімальна заробітна плата, КМУ було надано право здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини державного бюджету України. Таким чином виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату допомоги на оздоровлення в розмірі встановленому постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, визнаний інвалідом 3 групи та має статус постраждалого І-ої категорії передбачений п. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому.
У відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам 1 категорії інвалідам III групи органами соціального захисту повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату щорічної допомоги на оздоровлення з моменту коли в нього виникло право на отримання щорічної допомоги, у задоволенні вимог управлінням було відмовлено, про що повідомлено позивача листом. Відмову у виплаті зазначеної компенсації обґрунтовано тим, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу виплачувалась в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 562 від 12.07.2005 року " Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Але з цими запереченнями відповідача не можливо погодитися з наступних підстав. Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 ( в редакції Закону від 09.07.2007 року) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інвалідам III групи - чотирьох мінімальних заробітних плат на момент виплати допомоги. Частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст.67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Також необхідно зазначити, що зазначені Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовим актами (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього. Разом з тим, дія ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, але Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 вказаний пункт Закону визнано неконституційним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року. Отже, позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідний рік.
Тому ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Частиною 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян. Крім того, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Доводи відповідачів про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону. Як вбачається із змісту Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та бюджетної програми "Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення…" виплата щорічної допомоги на оздоровлення потерпілих від Чорнобильської катастрофи проводиться на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю визначених законом осіб, внаслідок радіоактивного забруднення території.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст.99 ч.2 КАС України, для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 04.01.2011 року. За таких обставин, позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, щодо вимог про зобов'язання відповідача виплатити допомогу на оздоровлення за 2004-2009 р.р.
Ухвалою суду від 10.01.2011 року позовні вимоги про вимог про зобов'язання відповідача виплатити допомогу на оздоровлення за 2004-2009 р.р. - залишено без розгляду.
Отже, відповідачем порушено право позивача на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в 2010 році тому необхідно зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради здійснити нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на момент виплати за 2010 рік.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ч. 4,5 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України , суддя ,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - частково задовольнити.
Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2010 рік - протиправною.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на момент виплати.
В іншій частині позовних вимог відмовити
Постанова підлягає негайному виконанню Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради.
Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда Драний
