Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
========================================================================================================================================================================
Іменем України
РІШЕННЯ
14 серпня 2014 р. справа №927/908/14
Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,
АДРЕСА_1
Відповідач: Управління житлово - комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради, вул. Московська, 20, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600
Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 367263,22 грн.
Суддя І.Г.Мурашко
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, договір № 4-05/14 від 12.05.2014 р., адвокат
відповідач: Віротченко К.А., довіреність № б/н від 23.07.2014р., головний спеціаліст - юрисконсульт
Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 07.08.2014 р. перерви на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 14.08.2014 р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Управління житлово - комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 363299,44 грн., з яких 301961,00 грн. сума основного боргу, 19730,61 грн. сума пені за період з 01.07.2013 р. по 28.02.2014 р., включно, 7796,04 грн. сума трьох відсотків річних за період з 01.07.2013 р. по 16.06.2014 р., включно, 33811,79 грн. сума інфляційних втрат за період з липня 2013 р. по травень 2014 р., включно. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 59 від 01.06.2013 р. про закупівлю послуг за державні кошти.
У судовому засіданні 24.07.2014 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку із збільшенням періоду нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Згідно поданої заяви позивач просить стягнути 301961,00 грн. основного боргу, 19730,61 грн. пені за період з 01.07.2013 року по 28.02.2014 року, включно, 8738,93 грн. трьох відсотків річних за період з 01.07.2013 року по 24.07.2014 року, включно, 36830,70 грн. інфляційних втрат за період з липня 2013 року по червень 2014 року, включно (а.с. 55-56). Подана заява залучена судом до матеріалів справи, розгляд заяви відкладений за клопотанням позивача.
30.07.2014 року від позивача надійшла заява про часткову відмову від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 11022,00 грн., у зв'язку зі частковою сплатою проведеною відповідачем до подачі позову до суду наступними платежами: 22.10.2013 року за актом № 8 - на суму 9000,00 грн., 24.10.2013 р. за актом № 6 - на суму 542,00 грн., 24.10.2013 р. за актом № 5 - на суму 1480,00 грн. (а.с. 90).
Крім того, позивачем подано заяву від 30.07.2014 року про збільшення розміру позовних вимог в частині трьох відсотків річних та інфляційних втрат та зменшення - в частині пені, у зв'язку із перерахунком сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з урахуванням часткових сплат відповідача та збільшенням періоду нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Згідно поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 290939,00 грн. сума основного боргу, 19453,33 грн. сума пені за період з 01.07.2013 року по 28.02.2014 року, включно, 8632,67 грн. сума трьох відсотків річних за період з 01.07.2013 року по 30.07.2014 року, включно, 37216,22 грн. сума інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року, включно (а.с. 91-92). Раніше подана заява про збільшення позовних вимог від 24.07.2014 року позивачем не підтримана.
У відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (ч. 4) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ч. 6).
Пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
Суд, перевіривши повноваження особи, що підписала заяву про часткову відмову від позовних вимог та заяву про збільшення позовних вимог, докази отримання відповідачем заяви про збільшення позовних вимог та сплату судового збору за подану ним заяву, роз'яснивши повноважному представнику позивача наслідки відмови від позову, заяву про відмову від позовних вимог в частині основного боргу в сумі 11022,00 грн. та заяву про збільшення позовних вимог в частині трьох відсотків річних та інфляційних втрат та зменшення - в частині пені, прийняв. Справа розглядається з урахуванням поданих заяв.
Від відповідача надійшли письмові заперечення на позов № 01-14/848 від 22.07.2014 р., згідно яких відповідач проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, зазначивши, що ним не були порушені умови спірного договору. Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що відповідач має проплачувати виконані роботи позивачу при фактичному надходженні коштів на власний казначейський рахунок на протязі п'яти банківських днів. Кошти на рахунок відповідача надійшли не в повному обсязі, з місцевого бюджету виділено лише 11022,00 грн., що своєчасно були перераховані на рахунок позивача. Неможливість провести оплату решти виконаних робіт відповідач пояснив недостатнім фінансуванням з місцевого бюджету (а.с. 75-76).
В судовому засіданні 30.07.2014 року позивач позовні вимоги підтримав з урахуванням поданих заяв, та просив стягнути з відповідача 290939,00 грн. основного боргу, 19453,33 грн. пені, 8632,67 грн. трьох відсотків річних та 37216,22 грн. інфляційних втрат, судові витрати покласти на відповідача.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.06.2013 р. між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради (замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір № 59 про закупівлю послуг за державні кошти, за умовами якого виконавець зобов'язується у 2013 р. надати послуги замовникові зазначені в п. 1.2. даного договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1. договору).
Пунктами 1.2 - 1.4. договору сторони погодили, що найменування послуги: послуги в рослинництві (зрізання та обрізання дерев, підстригання кущів, викошування газонів, побілка дерев та інше). Кількість послуг визначається актами виконаних робіт. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Зміна ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, та відбувається не раніше трьох місяців з дня його укладення.
За умовами розділу ІІІ «Ціна договору» ціна договору становить 301961,00 грн. без ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Строк надання послуг: 2013 р. Місце надання послуг: м. Ніжин, Чернігівської області (п.п. 5.1-5.2 договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє з 01.06.2013 р. до 31.12.2013 р. та до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 301961,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в): № 5 за червень 2013 року на суму 1480,00 грн. від 10.06.2013 р., № 6 за червень 2013 року на суму 3525,00 грн. від 10.06.2013 р. , № 7 за червень 2013 року на суму 40030,00 грн. від 10.06.2013 р., № 8 за червень 2013 року на суму 45058,00 грн. від 10.06.2013 р., № 9 за червень 2013 р. на суму 2704,00 грн. від 10.06.2013 р., № 10 за червень 2013 року на суму 26932,00 грн. від 10.06.2013 р., № 11 за липень 2013 року на суму 97317,00 грн. від 01.08.2013 р., № 12 за липень 2013 року на суму 1988,00 грн. від 01.08.2013 р., № 13 за липень 2013 р. на суму 4104,00 грн. від 01.08.2013 р., № 14 за липень 2013 року на суму 1455,00 грн. від 01.08.2013 р., № 16 за липень 2013 року на суму 77298,00 грн. від 01.08.2013 р., № 17 за серпень 2013 року на суму 70,00 грн. від 03.09.2013 р., які підписані сторонами та скріплені печаткою відповідача, та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3): за червень 2013 року на суму 1480,00 грн., на суму 3525,00 грн., на суму 40030,00 грн., на суму 45058,00 грн., на суму 2704,00 грн., на суму 26932,00 грн., за липень 2013 року на суму 97317,00 грн., на суму 1988,00 грн., на суму 4104,00 грн., на суму 1455,00 грн., на суму 77298,00 грн., за серпень на суму 70,00 грн., які підписані сторонами та скріплені печаткою відповідача (а.с. 12-37).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено, що договір від 01.06.2013 року № 59 про закупівлю послуг за державні кошти за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини, що випливають зі змісту вказаного договору регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.
Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
В жодному акті приймання виконаних будівельних робіт (ф. №КБ-2в), які підписані представниками позивача і відповідача, не зазначено про наявність відступів від умов договору або інших недоліків.
За приписами ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно п.п. 4.1.-4.3 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг (далі - рахунок) по фактичним витратам після підписання сторонами акту виконаних робіт. До рахунку додаються: довідка про вартість виконаних робіт - форма № 3, акт виконаних робіт - форма № 2. Розрахунковим періодом для оплати наданих послуг є період з 21 числа попереднього місяця по 20 число поточного місяця. Замовник проводить оплату наданих послуг не пізніше 10 днів після закінчення розрахункового періоду.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, строк оплати вартості виконаних підрядних робіт за актами приймання виконаних підрядних робіт за червень 2013 року №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10 настав - 02.07.2013 року, за липень 2013 р. №№ 11, 12, 13, 14, 16 настав - 31.08.2013 року, та за серпень 2013 № 17 настав - 01.10.2013 року, з урахуванням п. 4.3 договору, ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково на суму 11022,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 878 на суму 3000,00 грн. від 22.10.2013 р., № 907 на суму 3000,00 грн. від 22.10.2013 р., № 771 на суму 542,00 грн. від 24.10.2013 р., № 887 на суму 3000,00 грн. від 22.10.2013 р., № 772 на суму 1480,00 грн. від 24.10.2013 р. (а.с. 77-79).
У зв'язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу на суму 11022,00 грн. до подачі позову до суду, позивачем подано заяву про часткову відмову від позову в цій частині вимог (а.с.90). Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноваження представника, роз'яснивши наслідки таких дій, відмову від позовних вимог в частині основного боргу на суму 11022,00 грн. прийняв, оскільки вказані дії не суперечать законодавству та не порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження по справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Таким чином, провадження по справі в частині стягнення 11022,00 грн. основного боргу підлягає припиненню.
Заборгованість відповідача за виконані роботи на момент винесення рішення становить 290939,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач запереченням на позов та представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, з посиланням на те, ним не були порушені умови спірного договору, оскільки пунктом 4.5 договору сторони погодили, що відповідач проплачує виконані роботи позивачу при фактичному надходженні коштів на власний казначейський рахунок. Так як, на проведення оплати виконаних робіт відповідачу з місцевого бюджету не було виділено ніяких коштів, окрім 11022,00 грн., що були своєчасно перераховані позивачу, відповідач вважає, що свої зобов'язання згідно умов спірного договору не порушив, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають (а.с. 75-76).
Суд заперечення відповідача до уваги не приймає виходячи з наступного.
Строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості виконаних підрядних робіт сторони визначили п. 4.3 договору, згідно якого розрахунковим періодом для оплати наданих послуг є період з 21 числа попереднього місяця по 20 число поточного місяця. Замовник проводить оплату наданих послуг не пізніше 10 днів після закінчення розрахункового періоду. Пункти 4.5, 4.7 договору, за умовами яких замовник проплачує виконані роботи виконавцю при фактичному надходженні коштів на власний казначейський рахунок; при відсутності бюджетних призначень платіжні зобов'язання у замовника по договору відсутні, - не відмінюють строк виконання відповідачем зобов'язання та порядок розрахунків, що встановлені п. 4.1, 4.3 договору.
Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічна норма закріплена ст. 617 Цивільного кодексу України.
Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У відповідності зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи в сумі 290939,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 290939,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що в разі несплати вартості виконаних робіт в строк, вказаний у п. 4.5 договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу.
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 19453,33 грн. пені за період з 01.07.2013 р. по 28.02.2014 року, включно, 8632,67 грн. трьох відсотків річних за період з 01.07.2013 року по 30.07.2014 року, включно, та 37216,22 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2013 р. по червень 2014 р., включно.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок (а.с. 93-95), враховуючи наявність прострочки відповідача з оплати вартості виконаних робіт, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 19407,40 грн., 8607,86 грн. та 36258,39 грн. відповідно, оскільки позивачем допущено ряд помилок в розрахунку, а саме: прострочка оплати вартості виконаних робіт за актами №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10 настала 02.07.2013 р., замість 01.07.2013 р. як визначено позивачем, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, період з 01.09.2013 року по 30.07.2014 р., що застосований позивачем при розрахунку трьох відсотків річних, складається з 333 днів, замість 334 днів. Крім того, позивачем при розрахунку інфляційних витрат не було враховано місяці у простроченому періоді, в яких індекс інфляції був менше одиниці.
Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що розрахунок інфляційних нарахувань на суму боргу має включати й періоди часу, в які індекс інфляції становить менше одиниці, тобто мала місце дефляція. Позивач нараховує пеню та три відсотка річних починаючи з липня 2013 року, тобто з моменту прострочення зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт, нарахування інфляційних втрат останній здійснює починаючи з жовтня 2013 року, тобто без врахування місяців, в яких індекс інфляції був менше одиниці (дефляція), або був рівним одиниці (інфляційні процеси відсутні), тобто за виключенням липня 2013 р. з індексом інфляції 99,9%, серпня 2013 р. - 99,3% та вересня 2013 р. -100%. Судом був здійснений перерахунок інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, з урахуванням вимог п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги адвоката в сумі 6897,60 грн.
В підтвердження вказаних витрат позивач надав суду: копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, договір про надання правової допомоги № 4-05/14 від 12.05.2014р., додаткову угоду від 12.05.2014 року до договору № 4-05/14 від 12.05.2014 року, акт про надання правової допомоги та розрахунок гонорару адвоката ОСОБА_2 від 24.07.2014р., а також квитанцію до прибуткового касового ордеру від 24.07.2014р. на суму 6897,60 грн. (а.с. 68 - 73, 96).
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Згідно Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 виданого 09.09.2011 р. ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю, та є включеним до Єдиного державного реєстру адвокатів (а.с. 72-73).
Як свідчать матеріали справи, 12.05.2014 р. між ФОП ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір № 4-05/14 про надання правової допомоги, згідно якого адвокат надає клієнту правову допомогу, представляє інтереси клієнта в усіх установах, підприємствах та організаціях, в тому числі загальних і спеціалізованих судах усіх інстанцій і діє відповідно до чинного в Україні законодавства, в т.ч. ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", як захисник клієнта чи його представник з усіма без обмежень правами, в т.ч. й правом підпису, які надані клієнту, як позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому з питань: стягнення з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради боргу та штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за договором № 59 від 01.06.2013 р., а клієнт сплачує гонорар за надану допомогу (а.с. 70-71, 96).
У п. 3.1 договору № 4-05/14 від 12.05.2014 року сторони визначили, що розмір гонорару за цим договором становить: 4000,00 грн. - вивчення наданих документів, консультації по справі, складання позовної заяви з розрахунком ціни позову, складання інших заяв та пояснень; 3000,00 грн. - участь у розгляді справи у суді першої інстанції; 50% від суми гонорару у суді першої інстанції участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції. Гонорар сплачується клієнтом адвокатові в готівковій формі в триденний строк з дня підписання цього договору.
В обґрунтування стягнення витрат на адвокатські послуги в сумі 6897,60 грн. позивачем подано акт про надання правової допомоги та розрахунок гонорару адвоката ОСОБА_2 від 24.07.2014 р., в якому зазначено, що розмір гонорару визначається наступним чином: вивчення наданих документів, консультації по справі, складання позовної заяви та розрахунку ціни позову, складання заяви про збільшення розміру позовних вимог та додаткових пояснень: 8 год. - 1218 грн. х 40% х 8 год. = 3897,60 грн.; участь у розгляді справи у господарському суді Чернігівської області: 3000,00 грн. Загальна сума гонорару становить 6897,60 грн. (а.с. 68). Квитанцією до прибуткового касового ордеру від 24.07.2014 р. ФОП ОСОБА_1 було перераховано адвокату ОСОБА_2 6897,60 грн. на підставі договору про надання правової допомоги № 4-05/14 від 12.05.2014 р. та акту про надання правової допомоги від 24.07.2014 року (а.с.69).
Згідно пояснень повноважного представника позивача при визначенні розміру гонорару адвоката, сторони керувалися Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, за приписами якого розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні (ст.1 вказаного Закону).
Суд, провівши аналогію закону, вважає за можливе застосування положень даного Закону при визначені розміру гонорару адвоката за представлення інтересів позивача у господарському процесі. Згідно положень вказаного Закону граничний розмір витрат на правову допомогу за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, складає 40 відсотків від встановленої Законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі (станом на 2014 рік розмір мінімальної заробітної плати складає 1218 грн.). Згідно протоколів судових засідань від 24.07.2014 р. (а.с. 84-85), від 30.07.2014 р. (а.с. 97-98), від 07.08.2014 р. (а.с. 101), від 14.08.2014 р. (а.с. 104), на участь у судових засіданнях адвокатом позивача затрачено 1 год. та 20 хв. робочого часу. Таким чином, за участь у розгляді справи у господарському суді Чернігівської області адвокату позивача має бути відшкодовано 584,64 грн. (1218 х 40 % х 1 год. 20 хв.), замість 3000,00 грн. (а.с. 68). Застосування положень данного Закону при визначенні гонорару адвоката за вивчення наданих документів, консультації по справі, складання позовної заяви та розрахунку ціни позову, складання заяви про збільшення розміру позовних вимог та додаткових пояснень, не підлягає застосуванню враховуючи зміст ст. 1 вказаного Закону. Гонорар адвоката в сумі 3897,60 грн. за надані послуги є договірною ціною, що визначена сторонами. Суд, оцінивши ступінь складності справи, наявність недоліків при підготовці позовної заяви, а саме неврахування позивачем при вивченні наданих документів та розрахунку ціни позову часткових сплат відповідача, що були проведенні останнім до подачі позову до суду, наявність помилок в розрахунку сум заявлених до стягнення, а також враховуючи наявність аналогічних позовів заявлених ФОП ОСОБА_1 до Управління житлово -комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради, що свідчить про відсутність необхідності додаткового дослідження адвокатом законодавства та судової практики, дійшов до висновку про не співмірність розміру гонорару адвоката ОСОБА_2 до обсягу наданих ним юридичних послуг, в частині складання позовної заяви, розрахунку ціни позову, складання заяви про збільшення розміру позовних вимог та додаткових пояснень, а тому судові витрати на оплату послуг адвоката в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 2728,32 грн. (70% від заявленої суми). Отже, загальна сума наданих адвокатських послуг, що підлягає відшкодуванню складає 3312,96 грн. (2728,32 + 584,64).
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Згідно п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача має бути стягнуто судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7104,34 грн. та судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3204,29 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
1. Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 11022,00 грн.
2. Решту позовних вимог задовольнити частково.
3. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради (вул. Московська, 20, м. Ніжин, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 32009931, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3, МФО 300023, ПАТ «Укрсоцбанк», код НОМЕР_1) - 290939,00 грн. боргу, 19407,40 грн. пені, 36258,39 грн. інфляційних втрат, 8607,86 грн. трьох відсотків річних, 3204,29 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 7104,34 грн. судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 15.08.2014р.
Суддя І.Г. Мурашко
