ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1402/11/0202
Головуючий у 1-й інстанції: Гуцол В.І.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 24 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до Бершадського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 24 березня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням відповідач оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанови суду від 24 березня 2011 року та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом І інстанції, позивач має статус дитини війни, у зв'язку з чим на нього поширюється дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка передбачає, що з 01.01.2006 року дітям війни повинно бути нараховане та підлягає виплаті щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав. Всупереч ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". За таких обставин вірним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача зробити перерахунок та виплату цієї допомоги в належному розмірі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 24 березня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.
