02.06.2014 Справа № 756/3382/14-а
УКРАЇНА
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
04212, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 2є
_______________________________________________________________
Ун. №756/3382/14-а
Справа №2-а/756/165/14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
Головуючого судді О.В. Диби
за участю секретаря Підгородецької О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про зобов'язання вчинити певні дії, в якому вказав, що він є військовослужбовцем, оскільки проходив військову службу в Збройних Силах України, однак наказом Міністра оборони України від 19.12.2005 року №817 був звільнений з військової служби за станом здоров'я, а наказом начальника управління фізичної підготовки - начальника фізичної підготовки Збройних Сил України (по стройовій частині) від 22.12.2005 року №8 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Крім того, 16.06.2011 року позивача було визнано інвалідом ІІ групи з причиною інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби. Посилаючись на те, що позивач є інвалідом ІІ групи, просить суд зобов'язати відповідача Київський міський військовий комісаріат нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення як інваліду ІІ групи, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням виплачених сум.
30.04.2014 року судом було прийнято заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач, посилаючись на прийняття змін до Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 року, згідно яких було змінено розмір грошової допомоги військовослужбовцям у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, просить суд зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення як інваліду ІІ групи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень до позову підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Пояснив суду, що позовні вимоги позивача щодо розрахунку одноразової грошової допомоги особі, звільненій з військової служби є безпідставними та такими, що суперечать вимогам ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Крім того, постанова КМУ № 499 від 28.05.2008 року, на яку посилається позивач, поширюється лише на осіб, які звільнені з військової служби після 10.05.2006 року, оскільки саме з цієї дати встановлено право військовослужбовців на отримання грошової допомоги в разі каліцтва або інвалідності, а позивач був звільнений 19.12.2005 року, тобто звільнення відбулося до 31.12.2006 року. Також, позивач не надав суду інформацію від Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» щодо виплати йому страхової суми у зв'язку з втратою працездатності відповідно до постанови КМУ №488 від 19.08.1992 року. Тобто позивач свідомо не використав своє право на отримання грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.
Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 19.12.2005 року №817 був звільнений з військової служби за станом здоров'я, а наказом начальника управління фізичної підготовки - начальника фізичної підготовки Збройних Сил України (по стройовій частині) від 22.12.2005 року №8 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК №764537 від 16.06.2011 року позивачу встановлено другу групу інвалідності з 06.06.2011 року з причиною інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
З метою вирішення питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення як інваліду ІІ групи, позивач звернувся до відповідачів з відповідними листами. Однак відповіді на дані звернення позивач не отримав.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції до 01.01.2007 року) військовослужбовці підлягали державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті, а також у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою КМУ від 19.08.1992 р. № 488 (далі - Умови) державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони України та іншим військовим формуванням.
Згідно п.п. "б" п. 6 вказаних Умов Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Як вбачається з матеріалів справи, на день звільнення позивача з військової служби існувало обов'язкове особисте страхування військовослужбовців від Hаціональної акціонерної страхової компанії «Оранта», за яким здійснювалася виплата страхових сум.
Відповідно до Закону України від 04.06.2006 року №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» Закон України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» був викладений у новій редакції, відповідно до ч. З ст. 41 - в разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», який набув чинності з 01.01.2007 року, ст.41 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, установлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Цим законом викладено в новій редакції статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до ч. 2 якої в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Внесені зміни до ст.41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули чинності відповідно з 10.05.2006 року та з 01.01.2007 року.
Дії постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року №284 та від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» передбачають виплату одноразової грошової допомоги тільки особам, звільненим з військової служби після 10.05.2006 року та 01.01.2007 року, оскільки саме з цієї дати законодавчо встановлено право військовослужбовців на отримання грошової допомоги в разі каліцтва або інвалідності.
Враховуючи викладене та на підставі змін до законодавства України, враховуючи те, що позивач був звільнений з військової служби 19.12.2005 року, тобто до впровадження законодавства щодо виплати одноразової грошової допомоги, то для виплати позивачу вказаної грошової допомоги суд підстав не вбачає та вважає правильним відмовити в задоволенні даного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п.1 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою КМУ від 19.08.1992 р. № 488, ст.ст. 11, 99, 102, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: Диба О.В.
