КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2506/6952/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Лямзіна Н.Ю. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
УХВАЛА
Іменем України
24 липня 2014 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги відділу примусового виконння рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на ухвалу Деснянського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити певні діїї,-
В С Т А Н О В И Л А :
Заявник, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенко А.В., звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 01.10.2012 року по адміністративній справі № 2506/6952/2012 в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові здійснити ОСОБА_2 нарахування компенсації по відшкодуванню втраченого заробітку відповідно до пункту 8 частини 1 статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 09.02.2012 року по 29.08.2012 рік та здійснити відповідні виплати, в сумі 3680,57 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2014 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки зазначені в ухвалі висновки не відповідають нормам процесуального права, та винести нову про задоволення подання про зміну способу та порядку виконання рішення. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 01.10.2012 року по адміністративній справі № 2506/6952/2012 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської у м. Чернігові ради щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті з 09.02.2012 року по 29.08.2012 рік компенсації по відшкодуванню втраченого заробітку відповідно до п.8 ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові здійснити ОСОБА_2 нарахування компенсації по відшкодуванню втраченого заробітку відповідно до пункту 8 частини 1 статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 09.02.2012 року по 29.08.2012 рік та здійснити відповідні виплати.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання про зміну способу та порядку виконання рішення прийшов до висновку, Відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області не надало суду доказів щодо наявності обставин, що унеможливлюють виконання рішення, передбачених ст. 263 КАС України, які б могли бути підставою для зміни способу та порядку виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне:
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою суду першої інстанції задоволено позовні вимоги, у тому числі й стосовно зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 09.02.2012 року по 29.08.2012 рік та провести відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених та отриманих особою сум.
За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини постанови та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).
Відтак суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Крім того, частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Також колегія суддів наголошує, що "захист порушеного права у судовому рішенні" і "спосіб виконання судового рішення" не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.
Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12.02.2014 року у справі К/800/598/14.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення призначеної пенсії.
При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 197, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відділу примусового виконння рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Н.І. Горбань
М.В. Межевич
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
