Справа 22ц/0590/8855/2012 Головуючий у 1 інстанції Трофименко Л.Р.
Категорія 30 Доповідач Біляєва О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Осипчук О.В.,
суддів Ткачук С.С., Біляєвої О.М.,
при секретарі Муравченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідачів на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 26 червня 2012 року,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 пред'явили у суд даний позов до відповідачів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ними як сусідами з березня 2006 року склались неприязні відносини у зв'язку з порушенням правил проживання у нічний час. Внаслідок неправомірної поведінки відповідачів вони вимушені були неодноразово звертатись за захистом порушеного права до правоохоронних органів, до суду. Вина відповідачів підтверджується постановами про притягнення до адміністративної відповідальності.
Неправомірними діями відповідачів, що призвело до погіршення стану здоров'я, їм завдано моральну шкоду.
Позивачі просили стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди по 30000 грн. на користь кожного з них.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 26 червня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь позивачів у відшкодування моральної шкоди по 15000 гр. кожному, на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати 40 грн. 45 коп.; недоплачений судовий збір на спеціальний рахунок 66 грн. 85 коп. У решті вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір 53 грн. 65 коп.
Відповідачі, не погоджуючись з рішенням суду, подали апеляційну скаргу, у якій просять скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права.
В обґрунтування скарги апелянти зазначили, що суд при вирішенні спору не з'ясував, за які конкретні факти порушення прав позивачів останні просять відшкодувати моральну шкоду. При цьому суд не зважив на судові рішення, що набрали законної сили, за аналогічними вимогами. Стаття 61 Конституції України забороняє повторно притягувати людину за одне й те ж правопорушення. При визначенні розміру компенсації у відшкодування моральної шкоди суд не врахував, що ОСОБА_3 є інвалідом 1 групи, прикута до ліжка. Крім того, позивачем ОСОБА_2 не надано доказів щодо заподіяної йому шкоди. Суд зробив висновки щодо винних дій ОСОБА_6, який помер три роки потому. Застосування до спірних правовідносин ст. 319 ЦК України є безпідставним, оскільки дана норма не регулює виниклі між сторонами правовідносини.
У судовому засіданні ОСОБА_4, ОСОБА_7, яка представляє інтереси ОСОБА_3, підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.
ОСОБА_5 подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила скаргу задовольнити.
Повторне клопотання ОСОБА_1, яка діє також в інтересах ОСОБА_2, та її представника ОСОБА_8 про відкладення розгляду справи залишено апеляційним судом без задоволення. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачі проживають у квартирі № 18, що в будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є співвласниками квартири № 19 у тому ж будинку. З березня 2006 року між сторонами у справі склались неприязні відносини у зв'язку з порушенням відповідачами тиші у нічний час та правил мешкання в багатоквартирному будинку, за що неодноразово притягувались до адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, керувався ст.ст. 23, 319, 1167 ЦК України й виходив з того, що винними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивачам завдано моральну шкоду. Вина ОСОБА_3 у заподіянні шкоди не встановлена.
Однак повністю погодитись з таким висновком не можна.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист цивільних прав та інтересів.
Право на звернення до суду за захистом передбачено ст. 3 ЦПК України.
Суд, згідно зі ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі статтею 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що предметом та підставою позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали протиправні дії відповідачів, вчинені 31 березня 2006 року, 19 квітня 2006 року, 03 травня 2006 року, 05 травня 2006 року, 10 травня 2006 року, 07 червня 2006 року, 11 червня 2006 року, 23 червня 2006 року, 06 липня 2006 року, 07 липня 2006 року, 11 липня 2006 року, 24 липня 2006 року, 27 липня 2006 року, 29 липня 2006 року, 04 вересня 2006 року, 10 вересня 2006 року, 29 вересня 2006 року, 02 жовтня 2006 року, 08 жовтня 2006 року, 16 жовтня 2006 року, 25 листопада 2006 року, 28 листопада 2006 року, 07 грудня 2006 року, 11 грудня 2006 року, 12 грудня 2006 року, 19 грудня 2006 року, 25 грудня 2006 року, 08 січня 2007 року, 02 лютого 2007 року, 06 лютого 2007 року, 09 березня 2007 року, 23 березня 2007 року, 04 квітня 2007 року, 12 грудня 2007 року, 12 лютого 2008 року, 24 грудня 2008 року, 27 січня 2009 року, 30 січня 2009 року, 01 лютого 2009 року, 02 лютого 2009 року, 07 лютого 2009 року, 10 лютого 2009 року, 11 лютого 2009 року (ас. 3-7).
Як вбачається з матеріалів справи і підтверджується заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 05 вересня 2008 року (ас. 13), заочним рішенням того ж суду від 21 квітня 2009 року (ас. 14-16), заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2009 року (ас. 19-20), що набрали законної сили, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались до суду за захистом свого цивільного права, зокрема, за порушення, вчинені відповідачами 08 січня 2007 року, 06 лютого 2007 року, 09 березня 2007 року, 27.12.2008 року, 30.01.2009 року, 31.01.2009 року, 03.02.2009 року, 04.02.2009 року
Отже, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 були притягнені до цивільної відповідальності за ті ж дії, що зазначені предметом та підставою позову.
Проте суд на зазначені докази не звернув уваги і не навів у рішенні мотивів, з яких їх відхиляє.
Щодо інших правопорушень, зазначених у позові, то вони були вчинені ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Ці обставини підтверджуються зверненнями позивачів до правоохоронних органів та матеріалами про притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідальність за дії іншої особи не може бути покладена на відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, оскільки за змістом ст. 1167 ЦК України підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є вина.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про покладення на ОСОБА_4, ОСОБА_5 цивільної відповідальності. Відтак позовні вимоги до них про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції при вирішенні вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5 неправильно встановив обставини справи, належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, вирішив спір з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд скасовує рішення в частині задоволення вимог, ухвалює нове рішення про відмову в позові до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в частині відмови у позові до ОСОБА_3 ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому залишається без змін.
Крім того, стягуючи з ОСОБА_1 судовий збір, суд не врахував, що позивач є інвалідом 2 групи, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору.
При подачі позовної заяви позивач ОСОБА_2 сплатив судовий збір не в повному розмірі, тому сума недоплати 13 грн. 20 коп. (107,30 грн. - 94,10 грн.) стягується при ухваленні судового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 26 червня 2012 року частково скасувати.
У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 недоплачений при подачі позовної заяви судовий збір 13 грн. 20 коп.
Рішення в частині відмови у позові до ОСОБА_3 залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді
