Справа № 761/10448/14-ц
Провадження №2-з/761/181/2014
УХВАЛА
про відмову в забезпеченні позову
02 липня 2014 року м.Київ
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді - Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі - Кривошия О.О.,
за участі представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Кацик І.Ю.
розглянувши заяву ставника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі №761/10448/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Віра» про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2014р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовною заявою, в якій поставлено питання про стягнення з відповідача на його користь суми у розмірі 163924,20коп., моральної шкоди у розмірі 10000,00грн. та витрат на правову допомогу.
В ході розгляду справи через канцелярію суду від представника позивача ОСОБА_4 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі майнові активи відповідача ТОВ «Ай-Віра», а саме: статутний капітал підприємства та всі рахунки підприємства в межах суми боргу перед позивачем.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали подану заяву. В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову сторона позивача посилалася на те, що відповідач не визнає позовних вимог, декілька разів підприємством відповідача змінювалася адреса місцезнаходження, що, на думку позивача, може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Представник відповідача проти задоволення заяви заперечувала з посиланням на необґрунтованість вимог заяви про забезпечення позову, оскільки причини для вжиття заходів забезпечення позову, в розумінні ст.151 ЦПК України, позивач не навів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.
У відповідності до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому згідно до п. 1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК, суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача у справі №761/10448/14-ц про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Віра» про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя
