№ справи:120/929/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Єрохіна І.В. № провадження:22-ц/190/4796/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г. ________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Адаменко О.Г., суддів:Павловської І.Г., Макарчук Л.В., при секретарі:Таранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - Сакська водна компанія, Чорноморська селищна рада Автономної Республіки Крим, про усунення перешкод в обладнанні окремої хвіртки і користуванні водопроводом, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2013 року
в с т а н о в и л а :
16 травня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просить зобов'язати відповідача не перешкоджати йому в обладнанні окремої хвіртки у воротах домоволодіння по АДРЕСА_1 які розташовані на земельній ділянці спільного користування, а також не перешкоджати працівникам Сакської водної компанії демонтувати водяний кран, який розташований на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ним і відповідачем рішенням суду було поділено спільний будинок АДРЕСА_1 і встановлено порядок користування земельною ділянкою, на якій цей будинок знаходиться. Хвіртка, що веде до двору домоволодіння, залишилась на території земельної ділянки відповідача. У зв'язку з цим він вирішив обладнати хвірткою металеві ворота, які встановлені на земельній ділянці спільного користування, для проходу до своєї частки будинку. Натомість відповідач йому в цьому перешкоджає. Крім того, через земельну ділянку відповідача проходить його водопровід. Там же знаходиться й кран, яким регулюється постачання води до його частини будинку. Оскільки потреби в цьому крані немає, а відповідач за його допомогою навмисно перекриває йому воду, він звернувся до Сакської водної компанії із заявою про його демонтування. Проте відповідач не впускає працівників обслуговуючої організації на територію своєї земельної ділянки для демонтування крану і відновлення водопостачання до його будинку.
Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_7 не перешкоджати ОСОБА_6 обладнати ворота, які ведуть на земельну ділянку загального користування по АДРЕСА_1 окремою хвірткою. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 114,70 грн. на відшкодування витрат на оплату судового збору і 200 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасувати і задовольнити позов в повному обсязі, а також стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату юридичної допомоги в сумі 500 грн.
При цьому зазначає, що суд безпідставно відмовив у його позові про усунення перешкод у користуванні водопроводом і не врахував, що після рішення суду про поділ будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою він провів до своєї частини будинку окремий водопровід від основної труби, яка проходить по земельній ділянці, виділеній у користування відповідача, але на праві власності належній Чорноморській селищній раді. Влаштувати водопровід іншим чином він не має можливості, оскільки з усіх боків будинку розташовані сусідні домоволодіння.
Суд не встановив обсяг роботи, яку виконав представник позивача, і безпідставно відмовив у стягненні витрат на оплату юридичної допомоги в сумі 500 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 рішення суду не оскаржується і апеляційним судом відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України не перевіряється.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 в частині усунення перешкод у користуванні водопроводом, суд виходив з того, що позивач не довів, що має право демонтувати водяний кран, що розташований на земельній ділянці відповідача, і користуватися цією земельною ділянкою для розташування і обслуговування власного водопроводу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1. Кожному належить по 1/2 частці будинку. Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Згідно з цим рішенням земельна ділянка, на якій був прокладений спільний водопровід, перейшла в особисте користування ОСОБА_7, а кожна із сторін була зобов'язана влаштувати до своєї частини будинку окремий водопровід.
Позивач влаштував окремий водопровід до своєї частини будинку шляхом приєднання до раніше існуючої загальної труби, яка проходить через земельну ділянку, виділену у особисте користування відповідача.
У зв'язку з відсутністю доступу до загальної труби позивач не може здійснювати повною мірою користування своїм водопроводом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Натомість статтею 401 ЦК України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч зазначеним вище нормам матеріального і процесуального права позивач не надав доказів на підтвердження того, що має право користуватися земельною ділянкою, виділеною у користування ОСОБА_7 рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 13 жовтня 2010 року для прокладання і обслуговування водопроводу, або є власником водяного крану, який знаходиться на території земельної ділянки відповідача, і який він має намір демонтувати.
За таких обставин суд правомірно відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог з посиланням на їх недоведеність.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і підстав для скасування рішення суду в частині відмови в позові не дають. Той факт, що спірна частина водопроводу розташована на земельній ділянці, яка перебуває у власності Чорноморської селищної ради, а відповідач нею лише користується, не звільняє позивача від обов'язку встановити сервітут для користування цією земельною ділянкою з метою влаштування і обслуговування водопроводу.
Наявність окремого договору про надання послуг з водопостачання між ОСОБА_6 і Сакською водною компанією також не дає позивачу права користуватися для обслуговування водопроводу земельною ділянкою, виділеною у користування відповідача, за відсутності на це згоди останньої без встановлення сервітуту.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Частиною 1 ст. 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив за послуги адвоката ОСОБА_8 за ведення в суді першої інстанції даної справи 500 грн. Адвокат ОСОБА_8 під час розгляду справи в суді першої інстанції склав і пред'явив до суду позовну заяву і заяву про уточнення позовних вимог і взяв участь в судовому засіданні 13.06.2013 року і 17.06.2013 року.
Натомість позовні вимоги ОСОБА_6 були задоволені частково.
За таких обставин суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача лише частину понесених ним витрат на правову допомогу адвоката пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду в оскаржуваній частині без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді:
