ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-7797/10/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Вітюк В.Ж.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Боровицький О. А.
судді: Гонтарук В. М. Смілянець Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2010 року позивач звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити надбавку до пенсії.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.12.2010 року позовні вимоги задоволено, а саме: визнано неправомірними дії та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку до пенсії як дитині війни з 09.07.2007р. по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 15.11.2010р. з врахуванням 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з урахуванням виплачених сум. Постанову суду допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Проте, судом першої інстанції не враховано пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду, не надано оцінку поважності причин його пропуску та помилково зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність за періоди 09.07.2007р. по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 15.11.2010 року.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що законодавець визначив можливість суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вирішувати одночасно і питання про поновлення строків, за наслідками якого суд, якщо не знайде підстав для його поновлення, залишає позов без розгляду, що в свою чергу не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з аналогічними вимогами.
Також, судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що судом першої інстанції не вирішено позовну вимогу позивача про здійснення перерахунку та виплати недоотриманого підвищення до пенсії в подальшому, в задоволенні якої слід відмовити, оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем його права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заявлені позивачем за межами строків звернення до адміністративного суду, слід залишити без розгляду, а щодо вимог про здійснення перерахунку та виплати недоотриманого підвищення до пенсії в подальшому, то в цій частині слід відмовити.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 15.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 15.11.2010 року.
Тобто, слід зобов'язати Управління Пенсійного фонду м. Хмельницькому нарахувати та виплатити позивачу передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року.
Також, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову не здійснив розподіл судових витрат в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 94 КАС України, тобто пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки позов підлягає задоволеню частково, на користь позивача має бути присуджено 1,70 грн. сплаченого судового збору.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому задовольнити частково
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому про перерахунок пенсії, - скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, виходячи з встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розміру 30% мінімальної пенсії за віком, протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за період з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 15.05.2010 року - залишити без розгляду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1,70 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень- відповідача.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ Боровицький О. А.
Судді /підпис/ Гонтарук В. М.
/підпис/ Смілянець Е. С.
З оригіналом згідно:
секретар
