ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-843/11/0207
Головуючий у 1-й інстанції: Димбіцький Ю.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
09.03.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до управління пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 01 травня 2010 року.
Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано відповідача провести перерахунок належних позивачу виплат згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог позивачу.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Однак, судом першої інстанції не враховано пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду, не надано оцінку поважності причин його пропуску та помилково зобов'язано управління пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області здійснити нарахування та виплату позивачу невиплаченого підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність за період з 09 липня 2007 року по 01 травня 2010 року , вважаючи, що строк не пропущений в силу ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Проте, судом не враховано приписи ч. 1 цієї ж статті, відповідно до якої необхідною передумовою виплати пенсіїї є її нарахування, і лише в такому випадку невиплачені з вини органів пенсійного фонду пенсіїї підлягають стягненню без обмеження строку.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу приписів ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
В позовних вимогах позивач просив поновити строк зверенення до суду.
Проте враховуючи те що позивач отримуючи пенсію не був позбавлений права оскаржити дані дії відповідача, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні.
Суд першої інстанції мав би ще на стадії відкриття провадження у справі винести ухвалу про залишення адміністративного позову поданого поза межами шестимісячного строку для звернення до суду, без розгляду
Враховуючи вищезазначене, та відповідно до ст. 100, п. 4 ч. 1, ст. 202, п. 4 ч. 1, ст. 205 КАС України колегія суддів приходить до висновку, що постанова Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2011 року підлягає скасуванню, а адміністративний позов ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни - залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області , - задовольнити повністю.
Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2011 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - залишити без розгляду.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.
