КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-14803/11 Головуючий у 1-й інстанції: Жовтнок Є.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
УХВАЛА
Іменем України
15 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Ріпкинської райдержадміністрації Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Ріпкинської райдержадміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок грошової допомоги ,-
встановив:
01 серпня 2011 року позивач звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Ріпкинської райдержадміністрації Чернігівської області про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати щомісячної грошової допомоги у зв»язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва та особистого підсобного господарства передбаченої ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов»язання відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв»язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва та особистого підсобного господарства передбачену ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30% мінімальної заробітної плати з 15 грудня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2012 року позовні вимоги позивача за період з 15.12.2010 року по 31.01.2011 року - залишені без розгляду.
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2012 року позовні вимоги позивача до Управління праці і соціального захисту населення Ріпкинської райдержадміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок грошової допомоги - задоволені частково, а саме: визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в меншому розмірі ніж передбачено ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов»язано відповідача провести позивачу перерахунок щомісячної грошової допомоги у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30% мінімальної заробітної плати, відповідно до ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити відповідні виплати з 18 лютого 2011 року по 22.07.2011 року, за виключенням виплачених сум за вказаний період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління праці і соціального захисту населення Ріпкинської райдержадміністрації Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1, виданим Чернігівською облдержадміністрацією, перебуває на обліку у відповідача та проживає в АДРЕСА_1, яке за переліком населених пунктів Чернігівської області віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіологічного контролю - 30 відсотків від мінімальної заробітної плати.
Всупереч ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу проводились відповідні виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і розміру виплати громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, застосуванню не підлягає наведена вище постанова Кабінету Міністрів України N 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, тоді як при вирішенні даного спору застосуванню підлягають ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Ріпкинської райдержадміністрації Чернігівської області - залишити без задоволення.
Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М. Грищенко
І.О.Лічевецький
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.
