Справа № 1006/3887/12 Головуючий у І інстанції Унятицький Д.Є.Провадження № 22-ц/780/600/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 26 14.05.2014
РІШЕННЯ
Іменем України
08 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Химинець Н.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" на рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 25 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", був укладений кредитний договір № CL-013/394/2007, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 14970 доларів США і 30 центів зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 11,49 % річних. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів, у відповідача виникла заборгованість. Тому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором № CL-013/394/2007 від 25 грудня 2007 року в розмірі 12951,70 доларів США, що еквівалентно 103522 гривням 93 копійкам, та суму пені в розмірі 357148 гривень 02 копійки.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 20 листопада 2013 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало апеляційну скаргу, в якій, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Згідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом першої інстанції встановлено, що за кредитним договором № CL-013/394/2007 від 25 грудня 2007 року укладеним між відповідачем - ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк", відповідачем отримано кредит у розмірі 14970,30 доларів США, що визнається відповідачем та підтверджується копіями кредитного договору ( т.1 а.с.6-9, 42-48).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суду не доведено, що кредит надавався під 11,49 % річних, відповідач заперечує зазначену обставину, а представник позивача заперечує, що кредит надавався під 10,49% річних, примірники кредитного договору, що зберігаються у сторін суперечать один одному та мають однакову юридичну силу, а відповідно до вимог ст.60, 212 ЦПК України, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, зважаючи на наступне.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до вимог ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, які мають іншу правову природу.
Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.
Колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки (пені), враховуючи, що ОСОБА_1 сплатив банку грошову суму, яка перевищую за своїм розміром суму, отриману за кредитним договором, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язань, а також майновий стан ОСОБА_1
Відповідно до статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З огляду на те, що ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а також допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, судове рішення не може бути залишене без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" задовольнити частково.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" ( адреса: 03068, м. Київ, вул. Фізкультури, 28 Д, р/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 625, 18 доларів США, 2326,52 доларів США - сума несплачених відсотків за користування кредитом, а також пеню за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 3000 доларів США, а всього 15951,7 доларів США, що дорівнює за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення рішення 185 858 ( сто вісімдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім тисяч ) гривень 80 копійок, а також судові витрати в сумі 2 787 ( дві тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 90 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючи:
Судді:
