ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" грудня 2014 р. Справа № 922/3372/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.
при секретарі Литвиновій К.О.
за участю представників сторін:
позивача - Опанасенко І.Ю. (довіреність б/н від 11.07.2014р.),
відповідача - Григор'єва І.В. (довіреність № 729 від 17.06.2014р.), Гараєвої О.С. (довіреність № 821 від 14.07.2014р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. 3678 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2014 року у справі № 922/3372/14,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг", м.Київ,
до Державного підприємства "Південна залізниця", м.Харків,
про стягнення 8180054,94 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2014 року (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м.Харків, вул.Червоноармійська, буд. 7; код ЄДРПОУ: 01072609; р/р 26009100029 у ХФ АБ "Експрес банк", МФО 350716) на користь Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (01133, м.Київ, вул.Щорса, буд. 32-Г, офіс 8; код ЄДРПОУ: 30674235; р/р 26009962486423 в Київському відділенні № 14 ПАТ "ПУМБ" в м.Києві, МФО 334851) - 3572939,36 грн. основного боргу, 434468,14 грн. пені; 84845,05 грн. 3% річних; 54404,34 грн. витрат з оплати судового збору. В частині стягнення 1295591,42 грн. основного боргу, 101713,81 грн. пені та 7460,09 грн. - 3% річних у позові відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. по справі №922/3372/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" до Державного підприємства "Південна залізниця" задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на Державне підприємство "Південна залізниця".
Скарга обґрунтована тим, що умовами договору позивачем і відповідачем було погоджено специфічний порядок розрахунків. Тобто момент коригування лізингового платежу чітко пов'язаний з моментом фактичного перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок позивача. Такий порядок сплати лізингових платежів погоджений позивачем і відповідачем у договорі та по своїй суті не змінює ціни предмету лізингу, не впливає на порядок виконання зобов'язань у звітному періоді. Однак, судом першої інстанції для визначення суми основного боргу застосовано курсовий коефіцієнт не на дату фактичного виконання (або невиконання) зобов'язань з оплати лізингових платежів, а на дату виникнення зобов'язань із сплати таких платежів (до 15 числа кожного місяця).
Крім того, як зазначає апелянт, при винесенні оскаржуваного рішення суд залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки положенням договору в частині порядку здійснення відповідачем оплати лізингових платежів, наданим позивачем розрахункам штрафних санкцій, що призвело до хибного висновку стосовно обґрунтованості задоволення лише частини позовних вимог.
У судовому засіданні 08.12.2014р. було оголошено перерву до 17.12.2014р., яку було продовжено до 24.12.2014р. у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових документів, необхідних для вирішення спору.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд з урахуванням здійснених уточнень стягнути з відповідача 4868286,65 грн. суми основного боргу, 541480,87 грн. пені та 93141,96 грн. 3% річних.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд змінити рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. та ухвалити нове, яким в частині задоволення позову про стягнення основного боргу в розмірі 1295591,42 грн., пені в розмірі 15112,25 грн. та 3% річних в розмірі 5633,41 грн. відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
В серпні 2014р. Публічне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг", м.Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Південна залізниця", м.Харків, суми основного боргу за договором фінансового лізингу № П/П-11465/НЮ від 22.09.2011р. в розмірі 7345343,96 грн.; пені в розмірі 351090,84 грн.; 3% річних у розмірі 57687,89 грн.; інфляційних втрат у розмірі 425932,25 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 22.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Укртранслізинг", лізингодавцем, та Державним підприємством "Південна залізниця", лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № П/П-11465/НЮ на передачу предмета лізингу, визначеного додатком № 1 до договору.
Відповідно до п. 2.1. договору лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування предмет лізингу, а саме щебенеочисну машину РМ-80 вартістю 60000000,00 грн., що відповідає встановленим відповідачем технічним умовам, визначеним у додатку № 2 до договору.
Відповідно до п. 3.2. договору загальна ціна даного договору визначається, виходячи із підписаних сторонами графіків нарахування лізингових платежів, які узгоджуються і підписуються сторонами та є невід'ємною частиною договору. Величина лізингових платежів, що підлягає оплаті, зафіксована у графіку до договору і розраховується згідно з пунктами 1.7., 1.8., 1.9. договору.
Пунктом 3.3. договору сторони визначили, що лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем у безготівковій формі в національній валюті впродовж всього строку фінансового лізингу щомісячно не пізніше 15 числа кожного поточного місяця з урахуванням коефіцієнту коригування. Коефіцієнт коригування розраховується лізингоодержувачем на дату фактичної сплати лізингового платежу.
Пунктом 3.5. договору сторонами погоджено, що лізингові платежі, що надійшли від лізингоодержувача зараховуються лізингодавцем у наступному порядку:
1) в рахунок сплати прострочених лізингових платежів;
2) в рахунок поточних лізингових платежів.
Відповідно до п. 4.1. договору, строк фінансового лізингу складає 84 місяці (лізингових періодів) з наступного дня після дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач за актом приймання-передачі предмету лізингу №19 від 30.12.2011р. передав відповідачу предмет лізингу та необхідні супровідні документи у повному обсязі.
Проте, відповідач лізингові платежі у встановлені договором строки не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
За розрахунком позивача розмір даної заборгованості станом на 05.08.2014р. склав 7345343,96 грн. за несплачені лізингові платежі. Крім того позивачем нарахована пеня у розмірі 351090,84 грн., інфляційні у розмірі 425932,25 грн. та 3% річних у розмірі 57687,89 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №31061 від 09.09.2014р.) проти позову заперечував та просив припинити провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 1406405,29 грн., у зв'язку з перерахуванням відповідачем грошових коштів у цій сумі на рахунок позивача. В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 425932,25 грн., пені в розмірі 71896,27 грн. та 3% річних у розмірі 5914,13 грн. просив відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з необґрунтованим їх нарахуванням.
15.09.2014р. позивачем надано до суду заяву про збільшення позовних вимог (вх. №31718), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 8221690,99 грн. основного боргу; 592636,83 грн. пені; 83669,76 грн. 3% річних та 521087,16 грн. інфляційних втрат. (а.с.54-60 т.1).
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№34083 від 30.09.2014р.) з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, просив суд провадження у справі в частині позовних вимог на суму 5222839,52 грн. припинити; в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 521087,16 грн., пені в розмірі 172949,01 грн. та 3% річних в розмірі 10572,97 грн. відмовити у задоволенні позову.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №34858 від 06.10.2014р.) просив суд провадження у справі в частині позовних вимог на суму 6017301,86 грн. провадження у справі припинити; в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 521087,16 грн., пені в розмірі 172949,01 грн. та 3% річних в розмірі 10572,97 грн. відмовити у задоволенні позову.
07.10.2014р. позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №35068), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 4868524,39 грн. основного боргу; 514713,97 грн. пені; 88460,56 грн. 3% річних, а також 73080,00 грн. витрат з оплати судового збору. (а.с.83-89 т.1).
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №35639 від 13.10.2014р.) надав контррозрахунок штрафних санкцій та просив суд припинити провадження у справі на суму 6017301,86 грн., у зв'язку зі сплатою заборгованості в цій сумі, а також відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 89495,66 грн. та 3% річних у розмірі 4725,49 грн. через їх необґрунтований розрахунок. З контррозрахунку вбачається, що, з урахуванням здійснених відповідачем платежів (29.08.2014р. - в сумі 1406405,29 грн., 25.09.2014р. - в сумі 1354779,50 грн., 29.09.2014р. - в сумі 2461654,73 грн., 01.10.2014р. - 794463,34 грн.), залишок заборгованості відповідача перед позивачем за період з лютого по вересень 2014 року склав 3572939,36 грн.
14.10.2014р. позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог (вх. №36143), в якій позивач посилаючись на те, що станом на 03.10.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем збільшилась, просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4868530,78 грн., пеню в сумі 536181,95 грн., 3% річних у сумі 92305,14 грн. та судовий збір у розмірі 73080,00 грн. (а.с.103-109).
14.10.2014р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення. При цьому, задовольняючи позов частково суд дійшов висновку, що позивачем було невірно визначено та застосовано коефіцієнт коригування лізингових платежів, у зв'язку з чим невірно визначено загальну суму основного боргу. Натомість, розрахунок, зроблений відповідачем, суд визнав належним та обґрунтованим. Таким чином, судом встановлено, що станом на дату прийняття рішення у даній справі розмір основного боргу відповідача перед позивачем за спірним договором склав 3572939,36 грн.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вже зазначалось, п.3.3. договору сторони визначили, що лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем у безготівковій формі в національній валюті впродовж всього строку фінансового лізингу щомісячно не пізніше 15 числа кожного поточного місяця з урахуванням коефіцієнту коригування. При цьому коефіцієнт коригування розраховується лізингоодержувачем на дату фактичної сплати лізингового платежу.
Відповідно до п.1.7. договору «Коригування» - встановлений цим договором відповідно до ч.1. ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» порядок сплати лізингових платежів, що полягає у погодженому сторонами способі визначення в кожний конкретний момент часу величини лізингових платежів, що підлягають сплаті лізингоодержувачем в такий момент. Необхідність застосування коригування обумовлена тим, що для оплати придбання лізингу лізингодавець використав залучене фінансування у валюті (доларах США), а виконання грошових зобов'язань за даним договором проводиться виключно в національній валюті України (гривнях). При цьому коригування застосовується без будь-якого додаткового узгодження сторонами за формулою зазначеною в п. 1.11 та в останньому абзаці п1.7. Коригування платежів проводиться шляхом множення суми загального лізингового платежу, визначеної відповідною графою графіка нарахування платежів, на коефіцієнт коригування, розрахований на відповідну дату - дату, коли здійснюється платіж.
Відповідно до п.1.10. договору «Лізинговий платіж» - плата за володіння і користування предметом лізингу і являє собою загальну суму грошових коштів, що підлягають перерахуванню на користь лізингодавця із застосуванням коригування у відповідні дати платежу, визначені в графіку нарахування лізингових платежів. Базові розміри (без застосування коригування) кожного лізингового платежу і його складових вказуються у відповідних графах графіку нарахування лізингових платежів. Кожен лізинговий платіж сплачується лізингоодержувачем із застосуванням коригування.
Відповідно до п.1.11. договору «Коефіцієнт коригування» - розрахункова величина, одержувана з відношення: К = «Курс2»/»Курс1», де «Курс1» - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. «Курс2» - курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.
З урахуванням наведених пунктів договору сторони визначили способом захисту майнового права та інтересу встановивши відповідне коригування саме на дату фактичної сплати лізингового платежу. Зважаючи на що, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про неправильність визначення позивачем коефіцієнту коригування лізингових платежів.
Зазначений вище договір укладений на підставі вільного волевиявлення сторін, у спосіб передбачений ЦК та ГК України, є оплатним, а породжені ними правові наслідки були бажаними для сторін.
Колегія суддів перевіривши надані суду розрахунки заборгованості, у тому числі і надані до суду апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до суду першої інстанції 14.10.2014р. було надано розрахунок суми основного боргу відповідно до якого позивач просив суд стягнути з відповідача 4868530,78 грн. основного боргу, а відповідно розрахунку, наданого до суду апеляційної інстанції розмір суми основного боргу складає 4868286,55 грн.
Перевіривши надані розрахунки, колегія суддів вважає, що правомірною є сума основного боргу у розмірі 4868286,55 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 9.2. договору, якщо лізингоодержувач порушує передбачені договором терміни перерахування лізингових платежів та інших сум, що підлягають сплаті згідно умов договору, то на суму простроченої заборгованості лізингодавець має право нарахувати пеню, починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов'язань, встановленого договором, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
За розрахунком позивача, сума пені, яку відповідач має сплатити позивачу у зв'язку із простроченням сплати лізингових платежів, наданих до суду першої інстанції складає 536181,95 грн., наданих до суду апеляційної інстанції - 541480,87 грн.
Колегія суддів, перевіривши надані розрахунки вважає, що правильною є сума 541480,87 грн. Однак, враховуючи те, що в суді першої інстанції позивач просив суд стягнути 536181,95 грн. пені, а суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, задоволенню підлягає саме ця сума пені.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
За розрахунком позивача, сума 3% річних, яку відповідач має сплатити позивачу у зв'язку із простроченням сплати лізингових платежів, наданих до суду першої інстанції складає 92305,14 грн., наданих до суду апеляційної інстанції - 93141,96 грн.
Колегія суддів, перевіривши надані розрахунки вважає, що правильною є сума 93141,96 грн. Однак, враховуючи те, що в суді першої інстанції позивач просив суд стягнути 92305,14 грн. 3% річних, а суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, задоволенню підлягає саме ця сума 3% річних.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" підлягають задоволенню частково, а саме: 4868286,55 грн. основного боргу, 536181,95 грн. пені та 92305,14 грн. 3% річних, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід змінити.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, в зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2014 року у справі № 922/3372/14 слід змінити та викласти в новій редакції.
Відповідно до п. 10 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат у відповідності до положень ст.49 ГПК України.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.4 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2014 року у справі № 922/3372/14 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м.Харків, вул.Червоноармійська, буд. 7; код ЄДРПОУ: 01072609; р/р 26009100029 у ХФ АБ "Експрес банк", МФО 350716) на користь Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (01133, м.Київ, вул.Щорса, буд. 32-Г, офіс 8; код ЄДРПОУ: 30674235; р/р 26009962486423 в Київському відділенні № 14 ПАТ "ПУМБ" в м.Києві, МФО 334851) - 4868286,55 грн. основного боргу, 536181,95 грн. пені; 92305,14 грн. - 3% річних; 73076,75 грн. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви.
В частині стягнення 244,23 грн. основного боргу у позові відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м.Харків, вул.Червоноармійська, буд. 7; код ЄДРПОУ: 01072609; р/р 26009100029 у ХФ АБ "Експрес банк", МФО 350716) на користь Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (01133, м.Київ, вул.Щорса, буд. 32-Г, офіс 8; код ЄДРПОУ: 30674235; р/р 26009962486423 в Київському відділенні № 14 ПАТ "ПУМБ" в м.Києві, МФО 334851) 36538,38 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Повний текст постанови складено 29.12.2014р.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Фоміна В.О.
