АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2013 року колегія суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючої: Єстєніної В.В.
суддів: Кленцаря В.Б., Стратейчук Л.З.
при секретарі Шатохіній А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013050410000961 від 26.04.2013 року, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2013 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дружківка Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 14.06.2013 року Селідівським міським судом Донецької області за ст.15 ч. 2, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з випробування терміном на 2 роки; зареєстрованого в АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2
засуджено за ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, остаточно призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 26 квітня 2013 року близько 18-00 год., знаходячись напроти домоволодіння АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2, та побачивши встановлену на ньому вхідну металеву хвіртку розміром 75 х 140см, загальною вартістю 150,15грн., вирішив викрасти останню.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, ОСОБА_1, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, зняв з металевих навісів вищевказану хвіртка та поклав у багажне відділення свого автомобіля «Москвич», жовтого кольору, після чого поїхав у бік с. Зоря Красноармійського району. По дорозі до останнього зупинився у зв'язку з поломкою автомобіля. В цей момент до нього під'їхав ОСОБА_3, який став пред'являти йому претензії за приводу крадіжки хвіртки, внаслідок чого ОСОБА_1 став тікати. В подальшому вищевказана хвіртка була повернута гр. ОСОБА_2
В апеляційній скарзі прокурор просив вирок суду змінити, виключивши з вироку рішення про призначення ОСОБА_1 покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, мотивуючи тим, що судом неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність: відповідно до п. 23 постанови Пленуму верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з подальшими змінами і доповненнями, якщо особа, щодо якої було застосовано вимоги ст. 75 КК України, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається; за таких умов кожний вирок виконується самостійно, у зв'язку з чим суд незаконно застосував принцип часткового складання призначених покарань.
Заслухавши доповідача, прокурора, який в повному обсязі підтримав принесену апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні з наведених в ній підстав, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду зміні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання за сукупністю злочинів має бути призначено відповідно до вимог ч. 1 цього ж закону, тобто - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання.
Одночасно, в п. 23 постанови Пленуму верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з подальшими змінами і доповненнями зазначено: у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду та розміру.
Коли особа, щодо якої було застосовано таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається; за таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 було засуджено вироком Селідівського міського суду Донецької області від 14 червня 2013 року за ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки.
Злочин, за який ОСОБА_1 визнано винним та засуджено оскаржуваним вироком, ним скоєно 26 квітня 2013 року, тобто - до постановлення першого вироку стосовно нього.
За наведених обставин, оскільки даним вироком ОСОБА_1 засуджено до реальної міри покарання, вирок стосовно нього від 14 червня 2013 року слід виконувати самостійно.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити; вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_1 - змінити, вважати його засудженим за ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Селідівського міського суду Донецької області від 14 червня 2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки - виконувати самостійно.
В решті частини вирок залишити без зміни.
Судді
