Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
№ 22-ц/778/131/14 Головуючий у 1 інстанції Дмитрюк О.В.
Суддя-доповідач Воробйова І.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Кочеткової І.В.
суддів: Воробйової І.А.
Маловічко С.В.
при секретарі: Камінській О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнював, до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 25 серпня 1990 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб.
10 вересня 2012 року відповідачем до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя було подано позовну заяву про розірвання шлюбу.
Під час шлюбу ними, як подружжям, було придбано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1; Василівську автоколону, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; 19/100 частин комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3; єдиний майновий комплекс - базу відпочинку «Берізка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.
Зазначене нерухоме майно було зареєстровано на ім'я відповідача, яка категорично не бажає в добровільному порядку розділити майно, придбане ними під час шлюбу та визнати його право власності на частину спільного майна.
На підставі викладеного, позивач просив суд, розділити нерухоме майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділивши: ОСОБА_3 - 31/100 частину квартири АДРЕСА_1, 19/100 частин комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3; йому - Василівську автоколону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, єдиний майновий комплекс - базу відпочинку «Берізка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. Визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна - Василівську автоколону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та право власності на єдиний майновий комплекс - базу відпочинку «Берізка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, судові витрати стягнути з відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Розділено нерухоме майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Виділено ОСОБА_3 69/100 частин квартири АДРЕСА_1, 19/100 частин об'єктів нерухомого майна - комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3; Василівську автоколону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Виділено ОСОБА_4 об'єкт нерухомого майна - базу відпочинку «Берізка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на: 69/100 частин квартири АДРЕСА_1; 19/100 частин об'єктів нерухомого майна - комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3; Василівську автоколону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на об'єкт нерухомого майна - базу відпочинку «Берізка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію в розмірі 199574 грн.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 14095,5 грн.
В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та змінити його в частині виділу спільного майна подружжя з урахуванням інтересів спільної неповнолітньої дитини та урахуванням всієї маси спільного майна подружжя.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 69, 70, 71 СК України виходив з того, що поділ майна у зазначений спосіб є рівнозначним та відповідає інтересам сторін.
Установлено й це убачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Судом установлено, що з 25 серпня 1990 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано.
Під час шлюбу подружжям ОСОБА_4 було придбано квартиру АДРЕСА_1; Василівську автоколону, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; 19/100 частин комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3; єдиний майновий комплекс - базу відпочинку «Берізка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.
21 листопада 2011 року ОСОБА_4 подарував 31/100 частини квартири АДРЕСА_1 сину ОСОБА_5
По справі було проведено судово будівельно-технічну експертизу №1861 від 30.08.2013 року згідно висновків якої розробити варіанти поділу Василівської автоколони, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; 19/100 частин комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3; єдиного майнового комплексу - бази відпочинку «Берізка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, не є можливим.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюбу, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя"( надалі Постанова), вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Разом із цим, відповідно до пункту 30 Постанови, у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Доводи апеляційної скарги щодо поділу спільного майна подружжя з урахуванням всієї маси спільного майна подружжя не підлягають задоволенню, оскільки вимоги апелянта не конкретизовані, колегія суддів не має можливості встановити всю масу спільного майна подружжя ОСОБА_5, а відповідачкою ОСОБА_3 зустрічна позовна заява відповідно до ст.123 ЦПК України до суду першої інстанції не пред»являлась.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Підставами відступу від засад рівності часток подружжя, згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК України можуть бути, зокрема те, що один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Також за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Доводи апеляційної скарги щодо можливості суду зменшити частку позивача з урахуванням інтересів спільної неповнолітньої дитини не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги не були заявлені відповідачем відповідно до вимог ЦПК України в суді першої інстанції та це не було предметом розгляду суду.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції, врахувавши зазначені вимоги закону, належним чином перевірив доводи і заперечення сторін та надані ними докази щодо обсягу спільного майна подружжя, наявного на час розгляду справи, та відповідні докази щодо нього, врахував висновки судової будівельно-технічної експертизи №1861 від 30.08.2013 року.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
