Справа № Провадження №2-3048/12 22-ц/780/4908/13 Головуючий у І інстанціїНікушин В.В.Категорія26Доповідач у 2 інстанції Сліпченко23.08.2013 ____________________________________________________________________________________
УХВАЛА
Іменем України
21 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Сліпченка О.І.
суддів: Олійника В.І., Поліщука М.А.,
при секретарі : Баліну П.П.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ,-
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач не виконує умови укладеного кредитного договору № КІА1GА00000017 від 27.12.2007 року та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 69444,16 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідача і інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, що є предметом іпотеки зі зняттям таких з реєстраційного обліку .
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2був укладений кредитний договір за умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 70 550,00 дол. США на строк до 27 грудня 2017 року зі сплатою відсотку за користування кредитними коштами у розмірі 11.04% річних.
27 грудня 2007 року в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приват Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки. Відповідно до умов договору іпотеки предметом договору стала однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Станом на 06.07.2012 року заборгованість по тілу кредиту склала 54 384,04 дол. США, заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом - 11286,57 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом -1 210,25 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань -2 563,30 дол. США.
Відповідач не виконав своїх обов'язків перед позивачем за вказаним договором.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено в рахунок погашення боргу за кредитом в розмірі 555 032,45 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем та наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В решті позову відмовлено.
Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в позові, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань. Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права ПАТ "КБ "Приватбанк", які підлягають до захисту. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Судом першої інстанції встановлено, що 27 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за № КІА1GА00000017 . Згідно умов вказаного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 70 550,00 дол. США на строк до 27 грудня 2017 року зі сплатою відсотку за користування кредитними коштами у розмірі 11.04% річних. 27 грудня 2007 року в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КІА1GА00000017 від 27.12.2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки. Відповідно до умов договору іпотеки предметом договору стала однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_2 станом на 06.07.2012 року виникла заборгованість за договором кредиту № КІА1GА00000017 від 27.12.2007року у розмірі 69444,16 дол. СІЛА, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.07.2012 року еквівалентно 555 032,45 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Згідно з ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського володіння. Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем. Згідно зі ст. ст. 14, 1050 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, а у разі, якщо позичальник своєчасно не повертає суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму. Відповідачем умови кредитного договору не виконуються і станом на 06.07.2012 року виникла заборгованість за договором кредиту у розмірі 69444,16 дол. США , а саме : заборгованість по тілу кредиту склала 54 384,04 дол. США, заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом - 11286,57 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом -1 210,25 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 2 563,30 дол. США., що за офіційним курсом НБУ станом на 06.07.2012 року еквівалентно 555 032,45 грн. , що підтверджується наданими позивачем відповідними розрахунками. Позивачем надіслано відповідачу письмову вимогу про усунення порушення, і повідомлено, що у разі невиконання умов договору, позивач (іпотекодержатель) вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.23). Незважаючи на вимогу, відповідачем умови договору залишилися невиконаними. Згідно із вимогами ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» та ст. 589 ЦК України у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, а у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»та ст. 591 ЦК України, задоволення вимог кредитора за рахунок майна, що є предметом іпотеки в судовому порядку може здійснюватися виключно шляхом реалізації предмета іпотеки через продаж з публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку». В зв'язку з викладенним, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з ст. 590 ЦК України, а саме однокімнатну квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Відповідно до ст. ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Таким чином, задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення вказано всі необхідні відомості, передбачені наведеними статтями. Що ж стосується висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про виселення, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими, а рішення суду в цій частині законним і таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст.ст.39,40 Закону України "Про іпотеку" та ч.3 ст.109 ЖК України визначено, що суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. У частинах 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» визначено певний порядок дій банку, а зокрема після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок, житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що на момент ухвалення рішення суду, позивачем не дотримано вказаний порядок і вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідачів з квартири є передчасною у зв'язку з чим задоволенню не підлягає. Необгрунтовані посилання апелянта на не встановлення судом суми боргу за кредитним договором, оскільки, заявляючи позов, позивач надав відповідний розрахунок боргу, процентів та пені, в якому чітко зазначені як належні до сплати кошти, так і всі фактично сплачені позичальником кошти, а також строки їх сплати (а.с.7-10). На спростування вказаного розрахунку боргу відповідачем не надано, ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду жодного доказу. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, що виразилося у розгляді справи в суді першої інстанції за відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином про розгляд справи, необґрунтовані, оскільки в матеріалах справи містяться розписки про вручення поштового відправлення ( а/с 35, 39) з яких вбачається , що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи .За таких обставин суд обґрунтовано розглянув справу і постановив заочне рішення. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції, не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, - у х в а л и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити . Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2012 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий : Судді:
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права ПАТ "КБ "Приватбанк", які підлягають до захисту.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за № КІА1GА00000017 . Згідно умов вказаного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 70 550,00 дол. США на строк до 27 грудня 2017 року зі сплатою відсотку за користування кредитними коштами у розмірі 11.04% річних.
27 грудня 2007 року в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КІА1GА00000017 від 27.12.2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки. Відповідно до умов договору іпотеки предметом договору стала однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_2 станом на 06.07.2012 року виникла заборгованість за договором кредиту № КІА1GА00000017 від 27.12.2007року у розмірі 69444,16 дол. СІЛА, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.07.2012 року еквівалентно 555 032,45 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Згідно з ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського володіння. Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем.
Згідно зі ст. ст. 14, 1050 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, а у разі, якщо позичальник своєчасно не повертає суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму.
Відповідачем умови кредитного договору не виконуються і станом на 06.07.2012 року виникла заборгованість за договором кредиту у розмірі 69444,16 дол. США , а саме : заборгованість по тілу кредиту склала 54 384,04 дол. США, заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом - 11286,57 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом -1 210,25 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 2 563,30 дол. США., що за офіційним курсом НБУ станом на 06.07.2012 року еквівалентно 555 032,45 грн. , що підтверджується наданими позивачем відповідними розрахунками.
Позивачем надіслано відповідачу письмову вимогу про усунення порушення, і повідомлено, що у разі невиконання умов договору, позивач (іпотекодержатель) вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.23). Незважаючи на вимогу, відповідачем умови договору залишилися невиконаними.
Згідно із вимогами ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» та ст. 589 ЦК України у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, а у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»та ст. 591 ЦК України, задоволення вимог кредитора за рахунок майна, що є предметом іпотеки в судовому порядку може здійснюватися виключно шляхом реалізації предмета іпотеки через продаж з публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
В зв'язку з викладенним, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з ст. 590 ЦК України, а саме однокімнатну квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Таким чином, задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення вказано всі необхідні відомості, передбачені наведеними статтями.
Що ж стосується висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про виселення, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими, а рішення суду в цій частині законним і таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.39,40 Закону України "Про іпотеку" та ч.3 ст.109 ЖК України визначено, що суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
У частинах 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» визначено певний порядок дій банку, а зокрема після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок, житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що на момент ухвалення рішення суду, позивачем не дотримано вказаний порядок і вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідачів з квартири є передчасною у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Необгрунтовані посилання апелянта на не встановлення судом суми боргу за кредитним договором, оскільки, заявляючи позов, позивач надав відповідний розрахунок боргу, процентів та пені, в якому чітко зазначені як належні до сплати кошти, так і всі фактично сплачені позичальником кошти, а також строки їх сплати (а.с.7-10). На спростування вказаного розрахунку боргу відповідачем не надано, ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду жодного доказу.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, що виразилося у розгляді справи в суді першої інстанції за відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином про розгляд справи, необґрунтовані, оскільки в матеріалах справи містяться розписки про вручення поштового відправлення ( а/с 35, 39) з яких вбачається , що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи .За таких обставин суд обґрунтовано розглянув справу і постановив заочне рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції, не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді:
