29.04.2013 Справа № 2-1310/12
Ун.№2-1310/12
Пр.№2/756/58/13
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Майбоженко А.М.
при секретарі - Воіновій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів поруки,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів поруки від 23.03.2009 року, що укладені між ним та відповідачем, якими було забезпечено виконання зобов'язань третіх осіб перед останнім. Обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що вчиняючи дані правочини позивач помилився щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо вартості нерухомого майна, переданого третіми особами відповідачу в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Позивач надав пояснення з яких вбачається, що з ОСОБА_2 знайомий тривалий час, на прохання третіх осіб погодився виступити поручителем, добросовісно помиляючись щодо вартості іпотечного майна, яке згідно договорів іпотеки більш ніж 10 разів перевищувало ринкову вартість. Єдиним мотивом укладання договорів поруки було бажання допомогти третім особам у вирішенні питання про пролонгацію договорів.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Будучи допитаним в судовому засіданні за його згодою в якості свідка, зазначив, що в 2007 році ним було укладено кредитний договір та договір іпотеки. Вартість забезпечення перекривала всі ймовірні ризики. Нерухоме майно перебувало у його власності з 2007 року. Коли виникла необхідність реструктуризувати заборгованість, він звернувся до позивача з проханням поручитись за виконання ним своїх зобов'язань, повідомивши про відсутність ризиків, зазначивши вартість майна станом на 2007 рік. Вважає, що позивач помилявся при укладенні договору поуки щодо істотних обставин.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності вказаної особи.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання ОСОБА_2, допитаного в якості свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
25.12.2007 р. між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №015-2914/840-0809 відповідно до якого ОСОБА_2 було надано в кредит грошові кошти в сумі 198 000 доларів США.
31.01.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №015-2008-133 від 31.01.2008, відповідно до якого ОСОБА_3 було надано грошові кошти в сумі 203 000,00 доларів США на придбання нерухомого майна (а.с.5-10).
В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором №015-2008-133 від 31.01.2008 року, між ОСОБА_3 та ВАТ «Універсал Банк» 31.01.2008 року було укладено договір іпотеки, згідно умов якого в іпотеку банку було передано нежитлове приміщення, а саме: цегляна вентиляційна камера, загальною площею 363,00 кв.м., позначена в поверховому плані «пр.371» цегляного виробничого корпусу 42, позначеного в поверховому плані «А-5», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до договору іпотеки ринкова вартість цього майна становить 1 207 000 грн., що на день укладання було еквівалентно 239 009 доларів США (а.с.11-12).
В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором №015-2914/840-0809 від 25.12.2007 року, між ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк» було укладено договір іпотеки, згідно умов якого в іпотеку банку було передано нежитлове приміщення, а саме: цегляна вентиляційна камера, загальною площею 354,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
23.03.2009 року між позивачем та ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є відповідач було укладено договір поруки, відповідно до якого позивач зобов'язався відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань перед відповідачем, що виникли з Кредитного договору №015-2008-133 від 31.01.2008 р. та додаткової угоди б/н від 23.03.2009 р. (а.с. 13-17).
23.03.2009 року між позивачем та ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є відповідач було укладено договір поруки, відповідно до якого позивач зобов'язався відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед відповідачем, що виникли з Кредитного договору №015-2914/840-0809 від 25.12.2007 р. та додаткової угоди б/н від 23.03.2009 року (а.с. 93-97).
Предметом вказаних договорів згідно п.1.1 є те, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання третіми особами усіх своїх зобов'язань перед кредитором, що виникли з вказаних вище Кредитних договорів в повному обсязі.
Згідно п.5.1 оспорюваних позивачем договорів поруки, поручитель підтверджує, що повністю розуміє всі умови цього договору та основного договору, свої права та обов'язки за цими договорами та погоджується з ними.
Відповідно до Висновку №1713/1714 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 17.12.2012 р. дійсна (реальна) вартість цегляної вентиляційної камери загальною площею 363,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, корп.42, станом на 23.03.2009 року могла становити 206 850,00 грн., станом на 12.12.2011 року могла становить 274 330,00 грн. Дійсна (реальна) вартість цегляної вентиляційної камери, загальною площею 354,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 станом на 23.03.2009 р. могла становити 188 000,00 грн., станом на 14.12.2011 р. могла становити 253 930,00 грн. (а.с.215-228).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно ч.3 цієї статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсними договорів поруки, що укладені між позивачем та відповідачем, позивач посилається на те, що, укладаючи дані договори, він помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо вартості майна, яке є предметами іпотеки, якими забезпечено виконання своїх зобов'язань третіми особами перед відповідачем.
Частиною 3 ст. 10 та ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Підстави звільнення від доказування передбачені ст.61 ЦПК України.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, правочин вчинений під впливом помилки відповідно до ст. 229 ЦК України, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилась сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ч.1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Таким чином, аналіз вказаних вимог закону вказує на те, що порука та іпотека як різновид застави є окремими способами забезпечення виконання зобов'язань боржника.
Істотне значення для кожного з зазначених договорів має помилка щодо природи саме цього правочину, прав та обов'язків сторін, які виникають внаслідок укладення конкретного правочину, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Позивач є стороною у договорах поруки, що укладені між ним та відповідачем, належних та допустимих доказів, які б вказували на помилку його щодо обставин договорів поруки від 23.03.2009 року позивачем не надано.
Вартість іпотечного майна є обставиною, що визначена у договорах іпотеки, стороною у яких позивач не є. Посилання на те, що він помилився щодо саме цих обставин, на думку суду, підставою для визнання недійсними договорів поруки, які є окремим способом забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб за кредитними договорами, бути не може, враховуючи те, що порука позивача носить особистий характер та він поручився відповідати за невиконання третіми особами перед кредитором усіх своїх зобов'язань за укладеними кредитними договорами.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203, 215, 229 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів поруки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А.М.Майбоженко
