ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
_______________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інстанції: Поровський В.А.
Суддя-доповідач:Мацький Є.М.
ПОСТАНОВА
іменем України
"04" жовтня 2012 р. Справа № 1702/1087/12
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Євпак В.В.
Капустинського М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "12" квітня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2012 року позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом та в обґрунтування вимог зазначила, що відповідно до ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона та її малолітні діти мають право на отримання коштів. Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаними статтями, позивач просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього провести перерахунок та виплату коштів починаючи з 23 серпня 2011р. Крім того, просила здійснити перерахунок та виплату коштів за 2011 рік, передбачених ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 квітня 2012 року позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити кошти позивачу та її малолітнім дітям передбачені ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", задоволено за період з 23 серпня 2011р. по 12 квітня 2012р., а кошти, передбачені ст. 48 Закону задоволено за 2011 рік.
У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначив, що суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідний рік щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також не врахував, що кошти виплачувалися відповідно до постанов Кабінету Міністрів України.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що позивач та її малолітні діти належать до категорії осіб, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, перебувають на обліку у відповідача та отримують щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Окрім того кожна дитина отримує щорічну допомогу на оздоровлення - в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується відповіддю та довідкою УПСЗН Володимирецької РДА.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків - три мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в такому розмірі:
- у зоні гарантованого добровільного відселення 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Дії абзацу ст.48 та ст. 37 зазначеного Закону зупинялись на 2008 рік в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати та в частині виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік", однак відновлені відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року. В послідуючому не зупинялись та не викладались в новій редакції, а тому доводи відповідача про те, що така норма не відновлена, є безпідставними.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Наявність у позивача права на призначення її малолітнім дітям щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат та на виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарств позивачеві застосуванню підлягає статті 37, 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з яких вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не відповідні постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача за період з 23 серпня 2011р. по 31 грудня 2011р., однак помилково зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату коштів, передбачених ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01 січня 2012р. по 12 квітня 2012р. з урахуванням наступного.
Частиною 2 ст. 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" передбачено, що положення ст.ст. 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
У рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012р. № 3-рп/2012 також оприлюднено, що Верховною Радою України надано право Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Тобто, проведення виплат різних видів допомоги, компенсацій та доплат, передбачених Законом, здійснюється у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України.
Враховуючи викладене, постанова суду підлягає зміні в частині зазначення періоду порушених прав позивача.
Відповідно до приписів ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 197,198,201,207,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області задовольнити частково.
Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 квітня 2012 року змінити, зобов'язавши Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 та її малолітнім дітям щомісячну грошову допомогу, передбачену ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством за період з 23 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року , з врахуванням проведених виплат.
В решті постанову суду залишити без змін
У решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області вул.Соборна,23,смт.Володимирець,Рівненська область,34300
