ун. № 759/4775/14-а
пр. № 2-а/759/165/14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2014 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Чала А.П., розглянувши в м.Києві в скороченому провадженні в м.Києві адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м.Києва
про визнання бездіяльності протиправною, зобов*язання здійснити перерахунок, нарахування
та виплату щорічної допомоги на оздоровлення і одноразової компенсації у зв*язку із
втратою годувальника, -
В с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м.Києва та просила визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов*язати його здійснити перерахунок, нарахування та виплату їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат в порядку та на умовах, визначених положеннями ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1996р. по 2013р. включно, що дорівнює 51 розміру мінімальних заробітних плат; зобов*язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату одноразової компенсації у зв*язку із втратою годувальника в порядку і на умовах, передбачених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює 56,86 розмірам мінімальної заробітної плати; зобов*язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати їй щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, в порядку і на умовах, передбачених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обґрунтовуючи адміністративний позов тим, що вона має категорію Б2 як особа, яка евакуйована із зони відчуження у 1986р., а також має статус дружини, померлого громадянина з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС, що мав категорію 1А як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, оскільки є дружиною ОСОБА_2, який був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, мав категорію 1А, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і смерть пов*язана із Чорнобильською катастрофою, а тому має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3-х мінімальних заробітних плат та одноразову компенсацію у зв*язку із втратою годувальника в сумі 60 розмірів мінімальної заробітної плати у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Але, відповідач здійснив нарахування і виплату їй зазначених соціальних виплат у меншому розмірі, ніж передбачено вказаним Законом, а тому вважала, що така бездіяльність відповідача є протиправною і такою, що порушує її соціальні права.
Ухвалою суду від 31.03.2014р. позовні вимоги ОСОБА_1 за період часу до 24.09.2013р. залишені без розгляду.
Відповідач проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність, законність своїх дій (а.с. 16-19 - заперечення).
Вивчивши матеріали справи, суддя вважає за необхідне в задоволенні адміністративного позову відмовити, виходячи з наступного.
Суддею встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8 - копія паспорта) і має категорію Б2 як особа, яка евакуйована із зони відчуження у 1986р. (а.с. 9 - копія посвідчення), а також має статус дружини, померлого громадянина з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС, що мав категорію 1А як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с. 9 - копія посвідчення), оскільки ОСОБА_1 з 08.09.1965р. є дружиною ОСОБА_2 (а.с. 10 - копія свідоцтва про одруження).
ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 10 - копія вкладки до посвідчення) та мав категорію 1А, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с. 10 - копія посвідчення).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 10 зворот - копія свідоцтва про смерть) і смерть пов*язана з Чорнобильською катастрофою (а.с. 9 зворот - копія довідки), у зв*язку із чим ОСОБА_1 має статус дружини, померлого громадянина з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС, що мав категорію 1А як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
У зв*язку із наведеним, на позивачку розповсюджується дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Що стосується позовної вимоги стосовно щорічної допомоги на оздоровлення, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до категорії 2Б постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС встановлена в розмірі 3-х мінімальних заробітних плати та виплачується у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Конституційним судом України дана норма закону неконституційною не визнавались.
Натомість, Конституційний Суд України в рішенні №20-рп/2011 від 26.12.2011р. зазначив про те, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, а також одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини 1 ст.4 Бюджетного кодексу України. А тому суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішення Конституційного Суду України є обов*язковим ддя виконання на території України.
Згідно ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законами України про державні бюджети на відповідні роки визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків.
Відповідно до пункту 3 ст.116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.
Частиною 2 ст.4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цьому Кодексу та Закону про Державний Бюджет України.
Згідно з бюджетними призначеннями, враховуючи вимоги ст.ст. 95, 117 Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України видав постанову від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановив граничний мінімальний розмір розрахункової величини для видів виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому Законами України щодо зміни розміру мінімальної заробітної плати на відповідні періоди зміни до постанови КМУ №562 в частині збільшення сум компенсацій не вносились, внаслідок чого розмір допомоги залишився сталим та незмінним.
Формування списків-розпоряджень проводилося у розмірах, визначених цією постановою, зокрема, позивачці Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинського району м.Києва нараховувалась, а Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення відповідно до розмірів, визначених Кабінетом Міністрів України.
Як вказано у запереченні на адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення, щорічна допомога на оздоровлення призначена позивачці за 2013р. 21.10.2013р., а за виплатою даного виду допомоги на оздоровлення за 2014р. вона не зверталась.
Оцінюючи зібрані по справі докази в цій частині позовних вимог у їх сукупності та співставленні, враховуючи те, що щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась позивачці відповідно до вимог діючого законодавства, а за виплатою даного виду допомоги за 2014р. вона не зверталась, у зв*язку з чим дії відповідача є правомірними, а позовні вимоги і в цій частині не підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги стосовно одноразової компенсації у зв*язку із втратою годувальника, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація сім*ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов*язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується у випадках та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таку компенсацію було виплачено ОСОБА_1 в сумі 379 грн. 30 коп. ще в липні 2001р.
Тобто, позовні вимоги в цій частині знаходяться поза межами строку звернення до адміністративного суду, а також даний вид соціальної виплати проведений позивачці у відповідності до вимоги діючого законодавства.
Аналізуючи та оцінюючи усі зібрані по справі докази в цій частині позовних вимог в їх сукупності та співставленні, суддя приходить до висновку, що правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині, також, відсутні.
Що стосується позовних вимог про зобов*язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплачувати позивачці щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, суд вважає за необхідне вказати про наступне.
Згідно частини 1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб*єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Тобто, на час звернення до адміністративного суду вже повинно відбутися порушення конкретного права особи або її свобода чи інтересу, іншими словами, повинен існувати предмет судового захисту, особа повинна звертатися на захист свого порушеного права, інтересу чи свободи.
В даному ж випадку ОСОБА_1 просить суд захистити її права та інтереси, які, на її думку, можуть бути порушені відповідачем в майбутньому.
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо захисту прав та інтересів на майбутній час не можуть бути задоволені, оскільки не ґрунтовані на процесуальному законі та не відповідають адміністративно-правовим способам захисту прав та інтересів адміністративним судом.
Крім цього, безпосередня виплата спірних соціальних виплат відбувається не Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинського району м.Києва, до якого заявлено позов ОСОБА_1, а Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, до якого позивачка ніяких вимог не заявляє.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 99, 159-163, 183-2 КАС України, суддя, -
П о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м.Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов*язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:
