Справа № 1013/7990/2012 Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.Провадження № 22-ц/780/1987/13 Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.Категорія 4 22.07.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
17 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Голуб С.А.,
суддів Приходька К.П., Таргоній Д.О.
при секретарі Бобку О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа: Гостомельська селищна рада про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні приватною власністю,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2012 року позивач пред»явила в суді названий позов, посилаючись на те, що вона є власником 1/6 частини будинку АДРЕСА_1. Відповідач є співвласником цього ж будинку. Скориставшись тим, що позивач не проживає у належній їй частині будинку, відповідач самовільно прорубила двері в частину будинку, яка належить позивачу і вселилась в цю частину, тим самим створивши перешкоди позивачу у користуванні власністю. Просила суд усунути перешкоди у користуванні нею 1/6 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача та членів її сім»ї із цієї частини будинку.
Рішенням Іріпнського міського суду Київської області від 05 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зокрема посилається на те, що не погоджується із підставою для відмови у задоволенні позову на яку послався суд, а саме з тим, що вона не є власником 1/6 частини будинку, а тому і не може захищати своє право в обраний нею спосіб. Зазначає, що на підтвердження свого права власника 1/6 частини будинку вона надала суду договір купівлі-продажу будинку, укладений у 1958 році, який є чинним на час ухвалення рішення судом.
Заслухавши доповідь суді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 09.05.1958 року укладеному між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_2 стала власником 1/6 частини будинковолодіння за адресою АДРЕСА_5, що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с.5).
Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів № 9/3 від 26.01.1987 року встановлено, що спірний будинок, наряду з іншими, зазначеними у рішенні будинками, не відповідає санітарно-технічним вимогам, у зв»язку із чим заборонено прописку у вказаних будинках, які не відповідають санітарно-технічним вимогам. Цим же рішенням ухвалено, що при забезпеченні житловою площею осіб, які проживають в будинках, що не відповідають санітарно-технічних вимогам, вони повинні бути знесені власниками цих будинків, а земельна ділянка передана в Державний фонд.
Рішенням виконавчого комітету Гостомельської селищної ради народних депутатів № 119 від 16.12.1992 року позивачу, якій на праві власності належить 1/6 частина спірного будинку, була виділена двокімнатна квартира на сім'ю із 5 чоловік без зняття з квартирного обліку, а право власності на квартиру АДРЕСА_1 - анульовано. Після чого позивач разом зі своє родиною вселилася в квартиру, яку отримала для покращення житлових умов за адресою АДРЕСА_3 На сьогодні дана квартира заселена 7 особами її родини, що підтверджується актом депутата Гостомельської селищної ради від 24.08.2012 року (а.с.6)
Позивач не користується спірною частиною будинку, комунальні послуги та інші витрати не оплачує, не цікавилась до виникнення спору і звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про припинення права власності на частку у спільному майні та про визнання права власності на частку в спільному майні в порядку набувальної давності, що підтверджується копією позовної заяви відповідача (а.с.7).
Встановивши наведені обставини справи. суд першої інстанції відмовив у позові з тих підстав, що лише власнику належить право вимагати усунення перешкод у користуванні власністю.
Судова колегія не може погодитись із такими підставами для відмови у задоволенні позову виходячи із наступного
Право власності позивача на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_4 підтверджується договором купівлі-продажу від 09.05.1958 року (а.с.5). Рішення Ірпінської міської ради від 16.12.1992 року № 119 в частині анулювання права власності позивача на аварійний будинок не було реалізоване. Будинок не був виключений із житлового фонду і знесений, оскільки позивачу належала лише частка в цьому будинку, а інші співвласники будинку квартирами забезпечені не були.
Доводи представника позивача в тій частині, що позивачу надали квартиру без зняття з квартирної черги, що в свою чергу свідчить про залишення за нею міською радою права власності на спірну частину будинку є необґрунтованими, оскільки залишення на квартирній черзі надає право позивачу в подальшому отримувати ще одну квартиру, а не залишення за нею права на аварійне приміщення. Позивач на усіх членів своєї сім»ї отримала житло і виселилась із спірної частини будинку. Протягом двадцяти років будинком не цікавилась, його не утримувала. Однак, оскільки за позивачем залишається зареєстрованим право власності на 1/6
частину будинку, висновки суду в тій частині, що вона не може ставити питання про усунення перешкод у користуванні власністю є помилковими.
Судова колегія погоджується із висновком суду в тій частині, що позов не може бути задоволений, але вважає, що у позові необхідно відмовити з інших підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач з жовтня 1995 року проживає в Канаді і жодного разу не приїздила до України . В матеріалах справи міститься паспорт громадянки СРСР на ім»я позивача і інших документів, які б підтверджували її зв»язок з Україною, або той факт, що вона приїздила до України, позивач суду не надала. Також позивач не надала суду жодного документа, або іншого доказу, який би підтверджував її позовні вимоги, а саме те, що відповідач створює їй перешкоди у користуванні власністю, не виконує вимогу позивача про звільнення належної частини будинку, оскільки, як вже зазначалось вище, позивач протягом 18 років не приїздила в Україну.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, частка позивача в натурі не виділена, а будинок є спільною частковою власністю декількох осіб. Тому вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні належною їй часткою та виселення із неї відповідача також не можуть бути задоволені, оскільки позивач не вказала із яких приміщень виселяти відповідача і не обґрунтувала своє право саме на конкретні приміщення.
З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, але з інших підстав.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2013 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді Голуб С.А.
Таргоній Д.О.
Приходько К.П.
