25.07.2014 238/1448/14-ц
2/238/1112/14
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" липня 2014 р. Новоазовський районний суд Донецької області в складі: судді Бєльченко Л.А., при секретарі Межняковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоазовські цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» про стягнення заборгованої індексації , компенсації та середнього заробітку по заробітній платі,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2014 р. позивач звернувся до ПАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення заборгованої індексації , компенсації та середнього заробітку по заробітній платі, зазначивши, що з 18.07.2005 року по 24.06.2006 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Під час його роботи на підприємстві при виплаті заробітної плати не проводилась індексація , передбачена діючим законодавством, внаслідок чого порушені його права на оплату праці. Також зазначив, що оскільки йому досі не була виплачена заборгованість з індексації та компенсації, то відповідач повинен провести йому нарахування та виплатити середній заробіток за час затримки виплати заборгованої індексації з компенсацією при звільненні з 24.06.2006 до моменту ухвалення рішення по справі. Тому просив суд стягнути з відповідача заборговану індексацію по заробітній платі за період з 18.07.2005 року по 24.06.2006 року з компенсацією її, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а аткож середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з дня звільнення, тобто з 24.06.2006 року по день фактичного розрахунку.
Позивач в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу за його відсутність.
Представник відповідача ПАТ «ММК ім.Ілліча», Біляк В.В., який діє на підставі довіреності, в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заперечення та просив розглядати справу за його відсутності (а.с.14-15).
З наданих на адресу суду заперечень вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року діяв механізм проведення індексації заробітної плати, який дозволяв підвищення грошових доходів населення із застосуванням випереджуючого методу розрахунку сум індексації. У зв'язку з тим, що заробітна плата позивача в 2003-2008 роках регулярно переглядалась в бік збільшення, у відповідача немає заборгованості по сплаті індексації заробітної плати.
В частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації відповідач позовні вимоги також не визнав оскільки вважає, що не було порушення трудових прав з боку відповідача.
Відповідач зазначав також, що на підставі переліченого немає законних підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за затримку в розрахунку при звільненні, крім того позивачем було пропущено передбачений законом строк для захисту свого права в частині стягнення середнього заробітку.
Суд, дослідивши письмові доказі по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 18.07.2005 року по 24.06.2006 року перебував у трудових відносинах в ПАТ «ММК ім.Ілліча», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с.7). За цей період йому нараховувалась і виплачувалась заробітна плата.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 року та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
У відповідності з положеннями ч.5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 року індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ч.1 ст.4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем,в якому індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації, зазначений в частині першої цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений і п. 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями.
Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.
Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Як вбачається з доданих до матеріалів справи відповідачем розрахунку суми індексації і компенсації, під час роботи позивача на підприємстві з 18.07.2005 року по червень 2006 року при перевищенні порогу інфляції, який встановлюється в розмірі 101 відсоток, заробітна плата останнього не індексувалась. За вказаний період сума індексації заробітної плати з компенсацією заборгованості складає 319,86 грн., що підтверджується розрахунком на а.с. 16. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи, що індексація на заробітну плату входить до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів як з заробітної плати, а в наданому відповідачем розрахунку індексації, що підлягає виплаті позивачу, не зазначені суми відповідних відрахувань податків і обов'язкових платежів, суд приходить до висновку, що при виплаті відповідачем присуджених для позивача сум належить утримати з них передбачені законом податки і обов'язкові платежі.
Суд зазначає, що строки звернення до суду із вказаним позовом про стягнення індексації та компенсації позивачем не було пропущено, бо індексація та компенсація входять до структури заробітної плати, а стягнення заборгованості по заробітній платі не обмежується строком давності.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
На підставі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Рішенням від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі №6-15цс13.
Оскільки судом було встановлено, що відповідач фактично не розрахувався перед позивачем при його звільненні, строки для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку в розрахунку для позивача не спливли, тому посилання відповідача про необхідність відмовити у позові з цих підстав не ґрунтуються на законі.
Відповідно до п.20 Постанови від 24 грудня 1999 року №13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі непроведеня розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Суд на підставі викладеного, вважаючи обґрунтованою вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку із ним по індексації заробітної плати при його звільненні, та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, вирішує питання про розмір стягуваної суми, виходячи з наступного.
Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні провадиться відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Позивач звільнився з підприємства 24 червня 2006 року.
Враховуючи вказані обставини, середній заробіток за час затримки розрахунку повинен вираховуватися з моменту звільнення позивача з підприємства, тобто з 24 червня 2006 року, по день ухвалення рішення, тобто по 25 липня 2014 року, тобто за 2024 робочих дні (з 24 червня 2006 року по 31 грудня 2006 року 134 робочих дні + за 2007 рік 249 робочих дні + за 2008 рік 250 робочих дні + за 2009 рік 249 робочих дні + за 2010 рік 251 робочий день + за 2011 рік 250 робочих днів + за 2012 рік 251 робочий день + за 2013 рік 251 робочий день + з 01 січня 2014 року по 25 липня 2014 року 139 робочих дні = 2024 робочих дні).
Згідно довідки, наданої позивачем на вимогу суду (а.с.17), судом встановлено, що позивач відпрацював до дня звільнення повні робочі місяці у квітні 2006 року і травні 2006 року, які судом беруться для розрахунку середньоденної зарплати позивача згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року. Позивачу була нарахована заробітна плата у квітні 2006 року в сумі 453,64 грн., у травні 2006 року - 243,15 грн., а всього в сумі 696,79 грн.. Середньоденна заробітна плата згідно розрахунку становить 21,04 гривень.
Тобто, розмір середнього заробітку за час затримки індексації і компенсації становить 42584,96 грн. (2024 днів х 21,04 грн. = 42584,96 грн.).
Позивачем заявлені вимоги в частині стягнення на його користь несплачених відповідачем індексації і компенсації, загальна сума яких згідно даних, наданих відповідачем, становить 319,86 грн..
При цьому при вирішенні питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з того, що в разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи, що викладено у правових позиціях Верховного Суду України в постановах від 3 липня 2013 року (справа № 6-60цс13) та від 20 листопада 2013 року (справа № 6-114цс13).
З урахуванням наведених вимог закону, частка, яку становить сума індексації заробітної плати та компенсації за затримку у її виплаті на суму 319,86 грн. від встановленого судом розміру середнього заробітку 42584,96 грн. за час затримки, в порівнянні із середнім заробітком, відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судом визначена в розмірі 0,75% (319,86:42584,96х100).
При цьому середній заробіток за період затримки розрахунку - з 24 червня 2006 року по 25 липня 2014 року з урахуванням середньоденної заробітної плати та визначеної судом частки складає 319,38 грн. (42584,96 грн. х 0,75 : 100 = 319,38 грн.).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума індексації і компенсації заробітної плати 319,86 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 319,38 грн., а всього 639,24 грн., з вирахуванням з зазначених сум податків та інших обов'язкових платежів і зборів, які підлягають вирахуванню при виплаті заробітної плати.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн., від сплати якого за законом позивач звільнена.
Керуючись ст.ст.10-11, 60-61, 88, 197 ч.2, 213-215 ЦПК України, ст.ст.116-117,233 КЗпП України, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення, Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», постановою Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» про стягнення заборгованої індексації , компенсації та середнього заробітку по заробітній платі- задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ММК ім.Ілліча» (розрахунковий рахунок 26002962487612 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851,ідентифікаційний код 00191129) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Новоазвоським РВ ГУМВС України в Донецькій області 28 лютого 1996 року, заборгованість з індексації заробітної плати та компенсації за затримку виплати за період з 18.07.2005 року по червень 2006 року 319,86 грн., середній заробіток за час затримки в розрахунку при звільненні за період з 24.06.2006 року по 25.07.2014 року 319,38 грн., а всього 639 (шістсот тридцять дев'ять) гривень 24 коп., з утриманням ПАТ «ММК ім.Ілліча» з вказаних сум при виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів і зборів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ММК ім.Ілліча» (розрахунковий рахунок 26002962487612 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851,ідентифікаційний код 00191129) на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 гривень.
На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Новоазовський районний суд Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -
