Господарський суд
Чернігівської області
14000,м.Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру, 20 67-28-47
Іменем України
РІШЕННЯ
06 березня 2014 року Справа № 927/209/14
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1,
АДРЕСА_1, 14034
Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
АДРЕСА_3, 16310
АДРЕСА_5, 14005
Предмет спору: про стягнення 8919 грн. 99 коп.
Суддя Л.М.Лавриненко
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
від позивача: ОСОБА_3довіреність №б/н від 05.06.2013 року, представник
від повідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 8 900грн. заборгованості згідно Заявки-договору №150202 від 15.02.2013 року укладено між сторонами, а також судового збору та витрат на послуги адвоката в сумі 500 грн.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач повноважного представника в судові засідання 25.02.2014 року та 06.03.2014р. не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 17.02.2014 року та від 25.02.2014р. суду не надав.
Ухвала суду від 17.02.2014 року про порушення провадження у справі та ухвала суду від 25.02.2014р. про відкладення розгляду справи, направлені на юридичну адресу відповідача, вказану у позовній заяві: АДРЕСА_3, повернулись до суду з поштовою відміткою: "за відмовою адресата від одержання" та «за закінченням терміну зберігання» .
Ухвала суду від 25.02.2014р. про відкладення розгляду справи направлена відповідачу за адресою АДРЕСА_5, 14005 отримана відповідачем 26.02.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03056916
Згідно наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на 19.02.2014р., місце проживання фізичної особи-підприємця: ОСОБА_2 - АДРЕСА_3.
Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що процесуальні документи господарського суду Чернігівської області були направлені відповідачу по справі за вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб адресою, суд приходить висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.
Судом в судовому засіданні 25.02.2014 року було здійснено огляд оригіналів: банківських виписок від 10.06.2013р.; 26.06.2013р.; 16.07.2013р.; 26.07.2013р.; 29.07.2013р.; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо державної реєстрації позивача ; рахунку-фактури від 28.02.2013року; акту здачі-прийняття робіт №Л-00061 від 28.02.2013р.; претензій від 05.08.2013 року та від 17.05.2013 року.; СМR від 22.02.2013р.
В судовому засіданні 25.02.2014 року судом була прийнята заява позивача про збільшення позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача 8 919,99 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 500 грн.
В судовому засіданні 06.03.2014 року суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2014 року виклав позовні вимоги.
Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору та вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив:
Оскільки позивачем було подано письмову заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення боргу, яка була прийнята судом, суд розглядає справу з урахуванням поданої позивачем заяви.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
15.02.2013 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 підписано заявку-договір № 150202, відповідно до якої Позивач, як виконавець, взяв на себе зобо»язання належним чином виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом, а Відповідач, як замовник - своєчасно оплатити надані послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Котка (Фінляндія) - м. Київ (Україна).
Вищевказана заявка-договір підписана сторонами та скріплена печатками сторін, що свідчить про узгодження між сторонами умов перевезень та прийняття заявки до виконання.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 Господарського кодексу України.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Таким чином, укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором перевезення вантажу.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
На виконання заявки-договору № 150202 від 15.02.2013 р., позивачем було надано для завантаження дрібнопобутової техніки (до 20 тон) транспортний засіб НОМЕР_3/НОМЕР_4, водій ОСОБА_4, , який прийняв вантаж (22.02.2013р.) на території Фінляндії (м. Котка) для перевезення на територію України (м. Київ) та будо здійснено міжнародне перевезення належним чином і в обумовлений строк, у повному обсязі, що підтверджується наданою до матеріалів справи товаро-транспортною накладною CMR від 22.03.20013р. № SE - 49480.
Частиною 1 ст. 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Заявкою-договором № 150202 від 15.02.2013 р., сторони узгодили вартість перевезення - 19000 грн. (за запізнення на завантаження штраф 1000 грн.) ; строк оплати - 10-14 банківських днів по оригіналам документів ; умови оплати - пред»явлення оригіналу рахунку, податкової накладної, актів виконаних робіт (2 екземпляри) ТТН/ CMR, заявка-договір, завірена мокрою печаткою.
На виконання умов заявки-договору № 150202 від 15.02.2013 р. між сторонами було підписано Акту № Л-00061 здачі-прийняття робіт(надання послуг) від 28.02.2013 р. в якому зазначено , що позивачем надані відповідачу по рахунку № Л-00061 від 28.02.2013р. транспортні послуги м. Котка ( Фінляндія) - м. Київ ( Укр..) НОМЕР_3/НОМЕР_4 вартістю 19000 грн. Сторони претензій одна до одної не мають. Копія вказаного акту додана до матеріалів справи, а в судовому засіданні здійснено огляд його оригіналу.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № Л-00061 від 28.02.2013 року на суму 19000 грн., за надані транспортні послуги м. Котка ( Фінляндія) - м. Київ (Укр.) НОМЕР_3/НОМЕР_4.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом вище, сторони домовились, що розрахунок за надані транспортні послуги має бути здійснений відповідачем протягом 10-14 банківських днів по оригіналам документів ; умови оплати - пред»явлення оригіналу рахунку, податкової накладної, актів виконаних робіт (2 екземпляри) ТТН/ CMR, заявка-договір, завірена мокрою печаткою.
Відповідачу 28.02.2013 року був пред»явлений рахунок-фактура №Л-00061 від 28.02.2013 року на суму 19000 грн. та підписаний сторонами та скріплений печатками 28.02.2013 р. акт № Л-0061 здачі-прийняття робіт (надання послуг) в якому зазначено, що відповідачем (виконавцем) були виконані роботи (надані послуги) по рахунку №Л-00061 від 28.02.2013року, сторони претензій не мають, що є доказом отримання відповідачем оригіналів документів для розрахунку по заявці-договору №150202 від 15.02.2013року.
Однак, відповідачем, в порушення взятих на себе зобов»язань було здійснено лише часткову оплату транспортних послуг на суму 10080,01 грн., що підтверджується наданими позивачем виписками з рахунку від 10.06.2013р., від 26.06.13р. від 16.07.2013р., від 26.07.2013р. від 29.07.2013р., які знаходяться в матеріалах справи. В призначенні платежу відповідачем зазначено : оплата по рахунку фактурі № 00061 від 28.02.2013р.
05.08.2013 року позивачем було надіслано претензію вих.№ 05/08 про оплату виконаних послуг по перевезенню вантажу на мусу 8920 грн., яка була отримана відповідачем особисто 02.09.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 23365199 від 06.08.2012 року, копія якого додана до матеріалів справи.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг по перевезенню вантажу в повному обсязі не виконав і вимога позивача також залишена відповідачем без виконання.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу становить 8 919,99 грн.
Доказів сплати заборгованості в розмірі 8 919,99 на час розгляду справи відповідач суду не надав.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за надані йому транспортні послуги своєчасно в повній сумі не розрахувався, і вимоги позивача не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 8 919,99 основного боргу.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір " від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1827 грн..
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуги адвоката в сумі 500грн.
У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката відносяться до складу судових витрат.
Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, ОСОБА_5 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_5 від 18.05.2012 р.
04.02.2014р. між адвокатом ОСОБА_5 та позивачем укладено договір про надання правової допомоги адвоката №03-ге.
Згідно акту прийому-здачі виконаних робіт №03/02 від 04.02.2014 року сторонами визначена вартість виконаних послуг в сумі 500 грн., який скріплений і підписаний сторонами.
Відповідно до квитанції прибуткового касового ордера серія ПН №03 в 04.02.2014 року позивачем сплачено адвокату ОСОБА_5 500 грн. за договором про надання правової допомоги адвоката №03-ге від 04.02.2014 року.
Частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при задоволенні позову на відповідача.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 500грн. є обґрунтоване і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 909,916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 307 Господарського кодексу України, Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_3, (р/р НОМЕР_6 в ПАТ «Банк Форум», МФО 322948, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14034 (р/р НОМЕР_7 в ПАТ «Універсал банк» у м. Київ, МФО 322001, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 8 919 грн. 99 коп. боргу, 1827 грн. судового збору та 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.
Повне рішення підписано 07.03.2014 року.
Суддя Л.М. Лавриненко
