ун. № 759/17714/13-ц
пр. № 2/759/6687/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2013 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді : Т.О. Величко
при секретарі: Т.В. Голубенко
А.В. Самайда
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до заступника міського голови секретаря Київради Гереги Галини Федорівни, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради», Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), ОСОБА_3, про скасування розпорядження та поновлення на роботі, суд ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до заступника міського голови секретаря Київради Гереги Галини Федорівни, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради», ОСОБА_3, про скасування розпорядження та поновлення на роботі, зазначивши наступне.
Розпорядженням заступника міського голови секретаря Київради Гереги Г.Ф. від 27.07.2012 року за № 129 призначено ОСОБА_2 з 31.07.2012 року на посаду директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради» та допущено до роботи із зазначеної дати. В наступному, 10.09.2012 року з ОСОБА_2 було укладено Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Контракт за посадою директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради» на термін з 31.07.2012 року по 31.07.2017 року. В свою чергу, у зв'язку із загальним захворюванням ОСОБА_2 у період 16.10.2013 року по 26.10.2013 року перебував на лікарняному. Проте, 17.10.2013 року розпорядженням заступника міського голови секретаря Київради Гереги Г. Ф. за № 170 було звільнено ОСОБА_2 із займаної посади з 18.10.2013 року на підставі п. 6. ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з поновленням на роботі працівника - ОСОБА_3, який раніше виконував цю роботу, та розірвано Контракт із позивачем. При цьому, вищезазначеним розпорядженням було допущено ОСОБА_3 з 21.10.2013 року до роботи з посадою директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради». Разом з цим, ОСОБА_2 зазначив, що було протиправно прийнято вищенаведене розпорядження від 17.10.2013 року за № 170 та проведено незаконно його звільнення і розірвано з ним Контракт за посадою директора, у зв'язку з тим, що: позивача звільнено з роботи в період його тимчасової непрацездатності, позивачу не було запропоновано іншої роботи на підприємстві при звільненні, позивача не було попереджено про майбутнє вивільнення за 2 календарних місяці до дати його проведення.
Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що оскаржуване розпорядження від 10.10.2013 року за № 170 та допуск за ним ОСОБА_3 до роботи за посадою директора з 21.10.2013 року суперечать умовам поновлення останнього, визначених рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 02.10.2012 року. При цьому, позивач пояснив, що вищезазначеним рішенням суду ОСОБА_3 було поновлено на період з 28.10.2011 року по термін дії контракту. Разом з цим термін дії відповідного контракту закінчився 14.02.2012 року,та новий контракт на новий термін не укладено, про що підтвердив сам ОСОБА_3 у судовому засіданні. оскільки до закінчення строку контакту його стороною було ініційовано припинення дії цього контракту. Разом з цим, представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що поновлення ОСОБА_3 на період з 02.10.2012 року по 14.02.2012 року не може бути підставою для його звільнення, оскільки після звільнення ОСОБА_3 за вказаною посадою директора працювали інші особи, а ОСОБА_2 було призначено на посаду директора з 31.07.2012 року та Контракт із ним було укладено 10.09.2012 року.
Враховуючи зазначене, позивач просив: визнати незаконним та скасувати оскаржуване розпорядження від 10.10.2013 року за № 170, визнати незаконним розірвання із позивачем контракту від 10.09.2012 року та поновити позивача на посаді директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради» на умовах контракту від 10.09.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов.
Представник заступника міського голови секретар Київради Герега Г.Ф. у судовому засіданні та наданих суду письмових запереченнях позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні, у зв'язку з тим, що позивача було звільнено через поновлення на зазначеній посаді ОСОБА_3 на виконання рішення суду, подала письмові заперечення проти позову ( а.с.114-116).
Представник Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), повідомлений про дату та час судового розгляду у порядку ст.74ЦПК України, не направив у судове засідання свого представника. Про поважність причин неявки не повідомив суд. Разом з цим Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надав суду письмові заперечення на позов, якими просив відмовити у його задоволенні оскільки позивача було звільнено через поновлення на зазначеній посаді ОСОБА_3 на виконання судового рішення, позивач не перебував на лікарняному під час звільнення, відповідач не мав можливості перевести позивача при звільнені на іншу роботу.
Представник третьої особи Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради» у судовому засіданні та наданих суду письмових запереченнях не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні, оскільки позивача було звільнено через поновлення на зазначеній посаді ОСОБА_3 на виконання рішення суду. Також повідомив що фактично позивач не звільнений оскільки перебуває на лікарняному, та йому може бути запропоновано іншу посаду, а тому взагалі відсутній спір, та вказана справа підлягає розгляду в порядку КАС України.
Третя особа: ОСОБА_3, у судовому засіданні виступав на боці відповідача надав письмові заперечення проти позову ( а.с.75-81) було надано суду письмові заперечення, якими останній не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні, оскільки позивача було звільнено через поновлення на зазначеній посаді ОСОБА_3 на виконання рішення суду.Та зазначав, що ним 21.10.12 у приймальній директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради було повідомлено у присутності свідків гр. ОСОБА_5. ОСОБА_6, ОСОБА_7 було повідомлено позивача особисто про його наявність розпорядження про поновлення ОСОБА_3 та звільнення ОСОБА_2, та останній перебуваючи у доброму настрої передав ключі, забрав свої речі із кабінету та пішов. Також третя особа зазначала, що 22.10.2013 року у актовому залі Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради відбулася нарада начальників відділів де був присутній ОСОБА_2 та якому, у тому числі, представником Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), було доведено до відома Розпорядження заступника міського голови секретаря Київради Гереги Г. Ф. за № 170 було звільнено ОСОБА_2 із займаної посади з 18.10.2013 року на підставі п. 6. ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з поновленням на роботі працівника - ОСОБА_3, який раніше виконував цю роботу, та розірвано Контракт із позивачем.
Факт доведення до відома Розпорядження заступника міського голови секретаря Київради Гереги Г. Ф. за № 170 було звільнено ОСОБА_2 із займаної посади з 18.10.2013 року на підставі п. 6. ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з поновленням на роботі працівника - ОСОБА_3, який раніше виконував цю роботу, та розірвано Контракт із позивачем, підтверджено відеозаписом, який к порядку ст.57 ЦПК України долучено до справи у якості доказів.
Представник Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомлений про дату та час судового розгляду у порядку ст.74ЦПК України, у судове засідання не направив свого представника, про поважність причин неявки не повідомив суд.
Врахувавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність задовольнити позов повністю виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що розпорядженням заступника міського голови секретаря Київради Гереги Г.Ф. від 27.07.2012 року за № 129 призначено ОСОБА_2 з 31.07.2012 року на посаду директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради» та допущено до роботи за відповідною посадою ( а.с.5).
Судом встановлено, що 10.09.2012 року між ОСОБА_2 та Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено Контракт за посадою директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради» ( а.с.6-17).
Згідно п. 1.1 вказаного Контракту від 10.09.2012 року, ОСОБА_2 як директор зобов'язався здійснювати поточне керівництво підприємством Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»
Відповідно до п. 2.1 вказаного Контракту, на його підставі виникли трудові відносини між ОСОБА_2 як директором та Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як органом управління цього підприємством. При цьому, встановлено, що згідно п. 6.1 Контракту, він діє з 31.07.2012 року до 31.07.2017 року.
Вбачається, що на виконання п. 2.4.13 Контракту позивач заявою від 15.10.2013 року повідомив Київську міську державну адміністрацію, в особі Департаменту житлово-комунальної інфраструктури про погіршення свого здоров'я та непрацездатність. При цьому, вищезазначену заяву скріплено підписом посадової особи. із відміткою про її врахування на роботі, що не спростовано відповідачем та третіми особами.
Судом встановлено, що згідно заяви позивача та записів у картці амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач з 01.07.2013 року, а також 16.10.2013 року звертався за медичною домового до Горенської медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини Києва-Святошинського району ( а.с.158-168).
Згідно наявного у матеріалах справи листка непрацездатності серії АМГ № 145833, ОСОБА_2 у зв'язку із загальним захворюванням позивач був звільнений від роботи з 16.10.2013 року по 21.10.2013 року. В наступному строк перебування позивача на лікарняному було збільшено згідно листка непрацездатності серії АМГ № 145867 та серії АВЮ №829531 ( а.с.19,151,152).
Разом з цим, вбачається, що розпорядженням заступника міського голови секретаря Київради Гереги Г.Ф. від 17.10.2013 року за № 170, ( а.с.18) ОСОБА_2 звільнено з посади директора вищезазначеного підприємства з 18.10.2013 року у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу - ОСОБА_3, п. 6 ст. 40 КЗпП України та розірвано Контракт.
Суд погоджується частково з твердженнями відповідача у справі та третіми особами, що у відповідності до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов»язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій посадових чи службових осіб, та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а тому відповідач виконував рішення суду, та здійснив звільнення позивача відповідно до п.6 ст. 40 КЗпП України, але з такими твердженнями повністю погодитися не можна.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов»язки і відповідальність сторін(у тому числі матеріальна0, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. На контрактну форму трудового договору не поширюються положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю є недійсними. Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їхніх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов»язки та відповідальність, зокрема передбачену нормами Кодексу законів про працю, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.
Відповідно до п.6 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Так судом встановлено, що відповідачем на виконання ухвали колегії судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.04.2013 року та рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 02.10.2012 року ОСОБА_3 було поновлено на посаді директора Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» з 28.11.2011 року на термін дії контракту. Судом із пояснень ОСОБА_3 у судовому засіданні 29.11.2013 року встановлено, що термін дії контракту ( а.с.34-42) від 08.11.2011 року закінчився 14.02.2012 року та виходячи із положень ч. 3 ст. 21 КЗпП України, відповідач вчинив правильно, дотримався вимог ст. 14 ЦПК України та поновив на посаді директора Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» з 28.11.2011 року на термін дії контракту. Та мав врахувати положення ст. 9 КЗпП України та запропонувати по закінченню дії контракту іншу вільну посаду або здійснити зміни до шататного розпису та запропонувати ОСОБА_3 іншу посаду на умовах нового укладеного контракту.
Відповідно до п.4.5. вказаного контракту встановлено, що якщо сторони не ініціювали припинення контракту за два місяці до закінчення строку дії контракту, то він вважається продовженим на рівнозначний термін, визначений у контракті.
Судом встановлено, що вказаним контрактом не передбачено умови щодо форми ініціативи про припинення Контракту, його змісту і порядку направлення подання.
Разом з цим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
При цьому, у положеннях п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року за № 9 роз'яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 26.12.12 №6-156цс12 встановлено, що поняття «розірвання трудового договору з ініціативи влансика або уповноваженого ним органу» розкрит законодавцем у п.4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст. 40.41 КЗпП України. Це виключає охоплення змісту терміна «розірвання трудового договору з ініціативи вланстика або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільеня, підстава якого не передбачена в ст.ст. 40.41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Таким чином виходячи із нормативного ( а не сутнісного) тлумаченняп.п.4,8, ст. 36, ч.3 ст. 40, ч.3 ст. 41, ст.ст. 40.41 КЗпП України та ураховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав передбачених контрактом п.8 ст. 36КЗпП України, а не у зв»язку із звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу, норми ч.6 ст. 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.
Але згідно із, положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Отже, чинне законодавство України покладає безпосередньо на відповідача як роботодавця обов'язок провести заходи щодо переведення працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Судом встановлено, що згідно наказу Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 04.11.2013 року №194 на комбінаті було внесено зміни до штатного розпису на 2013 рік та введено, у тому числі другу посаду першого заступника директора, як пояснив у судовому засіданні третя особа ОСОБА_3, що у разі необхідності комбінат має право вводити та скорочувати посади у разі необхідності у зв»язку із виробничою потребою.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання відповідачем пропозицій позивачу щодо переведення його на іншу роботу в межах підприємства та введення нових посад, які було запропоновані позивачу.
Крім того, відповідачем не надано докази на підтвердження відсутності у структурі та штаті підприємства на момент звільнення позивача вакантних посад, на які могло бути переведено позивача. Таким чином, у відповідачів була наявна можливість забезпечити позивача іншою роботою, однак відповідач не використав наведену можливість та не вжив заходів щодо переведення позивача за його згодою на іншу роботу.
Згідно вимог ч. 3. ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч. 4 ст. 60 ЦПК України унормовано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд зазначає, що оскаржуваним розпорядженням від 10.10.2013 року за № 170 було поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 28.11.2011 року по термін дії контракту. Разом з цим, п. 3 розпорядження від 10.10.2013 року за № 170 було визначено приступити ОСОБА_3 до виконання обов'язків директора з 21.10.2013 року.
В свою чергу, згідно резолютивної частини рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 02.10.2012 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_3 було поновлено на посаді директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» з 28.11.2011 року по термін дії контракту, укладеного з ним.
При цьому, не було предметом судового розгляду та вищезазначене рішення не містить висновків Куйбишевського районного суду м. Донецька щодо фактичних меж терміну дії контракту із ОСОБА_3
Разом з цим, положеннями укладеного з ОСОБА_3 контракту від 08.04.2011 року визначено, що він діє до 14.02.2012 року (п. 6.1. контракту), а якщо сторони не ініціювали його припинення за два місяці до закінчення строку дії контракту, то він вважається продовженим на рівнозначний термін (п. 4.5. контракту).
При цьому вбачається, що положеннями контракту від 08.04.2011 року не визначено умови щодо форми вираження ініціативи про припинення контракту, її змісту, порядку надання.
В свою чергу, рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 02.10.2012 року встановлено, що розпорядженням Київського міського голови від 25.11.2011 року за № 232 було розірвано контракт з ОСОБА_3
Згідно ч. 3 ст. 60 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вищезазначене розпорядження Київського міського голови від 25.11.2011 року за № 232 не було скасоване.
Разом з цим, шляхом прийняття вищезазначеного розпорядження від 25.11.2011 року за № 232, Київським міським головою було вчинено вольову дію та виражено ініціативу щодо припинення дії контракту із ОСОБА_3 до закінчення строку його дії.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що укладений 08.04.2011 року з ОСОБА_3 контракт як із директором Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», діяв до 14.02.2012 року, без пролонгації в подальшому терміну його дії на новий строк, про що також підтвердив у судовому засіданні ОСОБА_3 та зазначив, що станом на 29.11.2013 року контракт з ним ще не продовжено.
При цьому, відповідно до п.п. 4.2.1. п. 4.2. контракту від 08.04.2011 року, цей контракт припиняється після закінчення його строку дії.
Таким чином, після припинення дії контракту, у зв'язку із закінченням його строку, трудові відносини із ОСОБА_3 за цим контрактом також припинилися.
А тому на думку суду відповідач зобов»язаний був виконати рішення суду поновити ОСОБА_3 на посаді на термін дії контракту, що і було зроблено правомірно. Та з наступного дня звільнити з посади у зв»язку із закінченням дії контракту, оскільки за два місяці до закінчення дії контракту згідно розпорядженні Київського міського голови від 25.11.2011 року за № 232 , яким було розірвано контракт з ОСОБА_3, та яке не скасовано. А при наявності на то волі Київського міського голови, укласти новий контракт з ОСОБА_3, та вирішувати питання в межах дії контракту з дотриманням його умов з ОСОБА_2, що на думку суду здійснено не було.
Враховуючи наведене, не ґрунтується на рішенні Куйбишевського районного суду м. Донецька від 02.10.2012 року та положеннях контракту від 08.04.2011 року оскаржуване розпорядження від 10.10.2013 року за № 170 про допуск ОСОБА_3 з 21.10.2013 року до виконання обов'язків директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» та звільнення у зв'язку з цим позивача.
Крім того, поновлення ОСОБА_3 з 28.11.2011 року по термін дії контракту із ним - 14.02.2012 року, а також припинення з 14.02.2012 року дії зазначеного контракту та трудових відносин за ним із ОСОБА_3, не є законними підставами для звільнення ОСОБА_2 із посади директора, на яку його призначено 31.07.2012 року, та розірвання з ним Контракту, укладеного 10.09.2012 року.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивача звільнено незаконно, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Разом з цим, відповідно до вимог ч. 1 і 5 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 116, 117, 237 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208-209, 212-218, 294 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Задовольнити позов ОСОБА_2 до заступника міського голови секретаря Київради Гереги Галини Федорівни, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради», ОСОБА_3, про скасування розпорядження та поновлення на роботі.
Скасувати розпорядження Київського міського голови № 170 від 17.10.2013 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 та звільнення ОСОБА_2»
Визнати незаконним розірвання за розпорядженням Київського міського голови № 170 від 17.10.2013 року укладеного між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та ОСОБА_2 контракту від 10.09.2012 року.
Поновити ОСОБА_2 на роботі у Ритуальній службі спеціалізованому комунальному підприємстві «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» на посаді директора на умовах визначених контрактом від 10.09.2012 року, укладеного виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) з ОСОБА_2.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді директора Ритуальній службі спеціалізованому комунальному підприємстві «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» на посаді на умовах визначених контрактом від 10.09.2012 року, укладеного виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) з ОСОБА_2.
Стягнути з виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ: 00022527) на користь держави судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Т.О. Величко
