ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1940/11/0222
Головуючий у 1-й інстанції: Нагорнюк С.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області на постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Теплицького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 18.04.2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийняте у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач має статус дитини війни, у зв'язку з чим на неї поширюється дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка передбачає, що з 01.01.2006 року дітям війни повинно бути нараховане та підлягає виплаті щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав. Всупереч ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". За таких обставин вірним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача зробити перерахунок та виплату цієї допомоги в належному розмірі.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст.198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.
