ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2014 року Справа № 904/4966/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаБезпалюк О.Л., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2014у справі№ 904/4966/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"простягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" про стягнення основного боргу у розмірі 7463711,02 грн, пені у розмірі 259478,55 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 460007,41 грн та 3% річних у розмірі 48557,40 грн, загалом 8231754,38 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2014 (суддя Первушин Ю.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 (судді: Чоха Л.В. - головуючий, Антонік С.Г., Чимбар Л.О.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6061634,36 грн основного боргу, 129739,28 грн пені, 460007,41 грн інфляційних втрат, 48557,40 грн 3% річних, 60632,62 грн судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині зменшення розміру пені на 129739,28 грн, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в зазначеній частині і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В іншій частині судові рішення позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості газу, отриманого за договором від 18.12.2013 № 796/14-БО-3, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 6061634,36 грн основного боргу, 460007,41 грн інфляційних втрат, 48557,40 грн 3% річних та зменшив на 50 % суму пені до 129739,28 грн.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення на 50 % розміру пені, тому постанова переглядається судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст.230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України.
Так, за приписами ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди, зменшуючи розмір пені на 50 %, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Судами встановлено, що порушення зобов'язання відповідачем допущено у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло з причин, які від нього не залежали, а саме: існування різниці в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на теплоенергію розміру економічного обґрунтованих витрат на її виробництво; невиконанням населенням, бюджетними та комунальними організаціями зобов'язань по оплаті наданих послуг. Так, на час вирішення справи в судах за відповідачем обліковується дебіторська заборгованість в розмірі 464791000 грн, із них 430919,700 грн - це борг перед ним комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", яке фінансується з державного та місцевого бюджетів.
Вищий господарський суд України вважає, що ухвалюючи рішення про зменшення розміру пені, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши подані сторонами докази та встановивши вказані вище обставини, обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, зменшивши пеню на 129739,28 грн. Суд касаційної інстанцій також вважає, що таке зменшення, враховуючи нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.
За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 у справі № 904/4966/14 залишити без змін.
Головуючий В.Дерепа
Судді Б.Грек
Д.Кривда
