Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11/781/106/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Солопов Ю.О.
Категорія-ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК УкраїниДоповідач у суді ІІ інстанції Борщ В. С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2013 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Борща В.С.,
суддів: Драного О.П., Широкоряда Р.В.,
за участю прокурора - Агєєва В.М.,
захисника-адвоката -ОСОБА_3
засудженого -ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровоград кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.11.2012 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр-на України, освіта середня, не одруженого, не працює, прож. Кіровоград вул. Металургів 21, судимого 01.02.1999 року Кіровським районним судом Кіровограда за ч. 2 ст. 142 КК України( 1960 року)- 3 роки позбавлення волі з відстрочкою на 2 роки. 30.12.1999 року Ленінським районним судом Кіровограда за ч 3 ст. 140 КК України -3 роки позбавлення волі., 23.11.2011 року Ленінським районним судом Кіровограда за ч 1 ст. 185 КК України -2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно ст. 71 КК України приєднано частково невідбутне покарання за вироком Ленінського районного суду Кіровограда від 23.11.2011 року, та остаточно призначене покарання у виді 9 років позбавлення волі. Вироком суду ОСОБА_4 засуджений за скоєння замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, при наступних обставинах. Так, 15.08.2012 року о 22 годині під час розпиття спиртних напоїв в буд. по вул. Тельмана 100 м. Кіровограда, на ґрунті особистих неприязнених відносин, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникла сварка, яка одразу переросла в бійку. Під час бійки ОСОБА_4 з метою позбавлення життя ОСОБА_5, взяв зі столу кухонний ніж та наніс ним удар в область лівої частини грудної клітини, при цьому усвідомлюючи, що в даної частині тіла знаходяться важливі органи людини. В наслідок чого завдав потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: рани грудної клітини зліва по навкологрудинної лінії у другому межребер"ї, що проникає до плевральної порожнини із ушкодженням верхньої частини лівої легені, рани прістеночної плеври, яки згідно висновку експерта за сукупністю є тяжкими тілесними ушкодженнями, які небезпечні для життя під час заподіяння. Після отримання цих ушкоджень, потерпілий ОСОБА_5 повернувся до ОСОБА_4 правої частиною тіла та останній з метою доведення свого наміру на позбавлення життя потерпілого, виконав два тичкових удари ножем в праву нижню частину спини потерпілого, але не розрахував траєкторію та напрямок удару влучив ножем в праве плече та праве передпліччя потерпілого, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді ушиблених різаних ран правого плеча та правого передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після чого, вважаючи що умисел на позбавлення життя потерпілого доведено до кінця, ОСОБА_4 з місця пригоди зник, але потерпілому була своєчасно надана медична допомога, у зв'язку з чим намір ОСОБА_4 на позбавлення життя потерпілого не було виконано з незалежних від волі ОСОБА_4 причин. У своїй апеляції засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду першої інстанції та направити кримінальну справу на нове досудове слідство через порушення норм кримінально-процесуального закону як на досудовому слідстві, так і при розгляді справи в суді. Свою апеляцію мотивує тим, що ніякого умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_5 у нього не було, оскільки він сам викликав швидку допомогу, хоча міг би цього не робити. Також, на досудовому слідстві потерпілий при дачі показань приховав, що саме він спровокував бійку, а в судовому засіданні сказав, що взагалі нічого не пам»ятає про обставини бійки. Крім того, під час взяття його під варту йому було пред»явлене обвинувачення за ч.1 ст.121 КК України, але потім його дії перекваліфікували на ч. 2 ст. 15, ч .1 ст. 115 КК України, з чим він не погоджувався. Отже, на думку засудженого, досудове та судове слідство проведені з істотними порушеннями вимог закону, а тому вирок як незаконний підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію, думку прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та зваживши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає за таких підстав.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що досудове та судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст.22 КПК України, а викладені у вироку висновки про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_5 за обставин, встановлених судом і наведених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на зібраних та детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку.
Твердження засудженого про те, що він не мав умислу на заподіяння смерті потерпілого, а лише захищався від його нападу, колегія суддів оцінює як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за злочин, передбачений ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки такі твердження не узгоджуються з наведеними у вироку доказами та його особистими показаннями. Так, сам ОСОБА_4 на досудовому слідстві в присутності захисника вказував, що в той день між ним та ОСОБА_5 виникла сварка, яка одразу переросла в бійку. Під час бійки він з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 взяв зі столу кухонний ніж, та наніс ним удар в область лівої частини грудної клітини, після чого, потерпілий ОСОБА_5 повернувся до нього правої частиною тіла, та він, виконав два удари ножем в праву нижню частину спини потерпілого( а.с. 90, 104,117). Та потерпілий не міг сам собі нанести ще два удари, оскільки після першого удару вже отримав тяжкі тілесні ушкодження. Показання засудженого в цій частині повністю узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи про те, що встановлені тілесні ушкодження у потерпілого, їх ступень тяжкості та строк заподіяння, співпадає зі строком вказаним в обвинуваченні.
Суд ретельно перевірив у судовому засіданні доводи підсудного, які є аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності умислу на заподіянні смерті ОСОБА_5 Так, з'ясовуючи питання про спрямованість умислу засудженого, суд правильно виходив із сукупності всіх обставин справи, що були досліджені в судовому засіданні та свідчать саме про бажання винного заподіяти смерть людині, якою виявився потерпілий. Зокрема, це слідує з місця події злочину, де ОСОБА_5 міг вільно пересуватися, перебуваючи у себе вдома, способу вчинення злочину -нанесення декількох ударів ножем в життєво важливі органи потерпілого.
Хоча ніхто і не заважав засудженому довести свій умисел до кінця і він викликав швидку допомогу, однак один удар ножем він наніс в ліву половину грудної клітки, а два інших в праве плече та праве передпліччя, так як не розрахував удари, а потерпілий розвернувся(а.с.90).
Наведені обстановка, спосіб та знаряддя злочину, свідчать саме про його агресію, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин між потерпілим та засудженим. Суд першої інстанції правильно вказав у вироку, що кількість та тяжкість тілесних ушкоджень у потерпілого свідчать саме про те, що ОСОБА_4 допускав можливість заподіяння не тільки тяжких тілесних ушкоджень, а й настання смерті людини, яка не настала з причин яки не залежали від його волі, який вважав що довів свої дії до кінця та зник з місця пригоди, в той час коли потерпілому була надана медична допомога.
Тобто апеляційні доводи засудженого про відсутність у нього умислу на заподіяння смерті ОСОБА_4, ніяким чином не спростовують правильність висновку суду щодо кваліфікації його дій.
На підставі вище наведеного, діяння ОСОБА_4 правильно кваліфіковане за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, якщо особа виконала усі дії які вважала необхідним для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено по незалежним причинам від волі особи.
Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесений законом до категорії особливо тяжких і представляє велику суспільну небезпеку, правильно вказав, що ОСОБА_4 посередньо характеризується за місцем проживання, не працює, знаходиться на обліку у нарколога, з приводу зловживання алкоголем, неодноразово судимий, скоїв злочин під час іспитового строку.
Обставиною, яка обтяжує покарання правомірно визнав факт вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Обставин, які пом'якшують покарання не встановлено.
Розмір та вид призначеного ОСОБА_4 покарання є виваженим, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним діяння і його особі, свідчить про повне врахування судом всіх обставин справи.
За таких обстави, з огляду на позицію потерпілого, який не має до підсудного жодних претензій і просив суд суворо не карати ОСОБА_4, призначення майже мінімального покарання, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення, а також попередження вчинення нових злочинів. Тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку, чи пом'якшення засудженому покарання, в тому числі і на підставі ст.ст. 69, 75 КК України.
Дослідивши матеріали справи в межах апеляції, колегія суддів істотних порушень процесуального законодавства під час досудового та судового слідства по справі, які б могли призвести до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення - не встановила.
На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України 1960 року та п.11.15 Перехідних положень КПК України колегія суддів ,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.11.2012 року стосовно нього -без зміни.
Судді:
