Справа №2а-142/13
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 січня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого судді: Золотарьова О.Ю.,
при секретарі: Красновській М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ УМВС України в Луганській області, ІДПС 3-го взводу ДПС ВДАІ Сидоренка Олександра Вячеславовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на ту обставину, що 13.08.2012 року, керуючи автомобілем SKODA д/н НОМЕР_1, здійснюючи правий поворот з вул. 2-а Червонопрапорна на вул. Нечуй-Левицького в м. Луганськ о 12.22 годин був зупинений ІДПС взводу ДПС старшиною міліції Сидоренком О.В., яким було складено протокол про адміністративне правопорушення про порушення позивачем п. 16.2 Правил дорожнього руху, яке виразилося в тому, що керуючи автомобілем SKODA д/н НОМЕР_1 повертаючи праворуч не дав дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину дороги, на яку позивач повертав.
Позивач був не згоден з протоколом, але 13.08.2012 р. старшиною міліції Сидоренком О.В. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 160308 від 13.08.2012 р. про стягнення з позивача штрафу в розмірі 425 грн.
Позивач вважає постанову незаконною, так як не порушував Правил дорожнього руху, ним не було створено жодної небезпеки чи перешкоди для пішоходів, крім того дії позивача не призвели до того, що пішоходу довелося змінити напрямок або швидкість руху. Позивач знаходився на крайній правій смузі, а пішохід - на крайній лівій, інспектором ДПС не був зупинений і опитаний як свідок пішохід, якому позивач не дав дорогу. Крім того, інспектору було важко об'єктивно оцінити становище учасників дорожнього руху на проїзній частині з узбіччя протилежної сторони проїзної частини.
Посилаючись на наведене, позивач просив суд не вважати строк пропущеним, постанову по справі про адміністративне правопорушення № 160308 від 13.08.2012 р. визнати протиправною та скасувати, стягнути на свою користь з відповідачів судовий збір у сумі 214,16 грн.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав доводи позову та просив його задовольнити, про що надав відповідні пояснення.
Відповідач позов не визнав, представник надав суду пояснення, згідно яких вважав постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності законною та обґрунтованою. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідач Сидоренко О.В. до суду не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений, суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутність.
Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи та перевіривши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Встановлено, що позов подано 27 вересня 2012 року, позивачем оскаржується постанова про притягнення до адміністративної відповідальності від 13.08.2012 року.
При цьому, 16.08.2012 року позивачем направлено скаргу на постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності на адресу прокурора міста Луганська (а.с. 10, 11). Відповіді на дану скаргу на час розгляду справи судом позивачу надано не було.
Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Згідно ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений.
При таких обставинах, суд вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду як такий, що пропущено з поважних причин.
Як встановлено в судовому засіданні, 13.08.2012 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за те, що керуючи автомобілем SKODA д/н НОМЕР_1, о 12.22 годин, здійснюючи правий поворот з вул. 2-а Червонопрапорна на вул. Нечуй-Левицького в м. Луганськ повертаючи праворуч не дав дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину дороги на яку повертав водій (а.с. 9).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 13.08.2012 року ОСОБА_1 пояснив, що не згоден з висновками інспектора Сидоренка О.В., при повороті праворуч пропустив пішохода (літню жінку), не пропустив пішохода, оскільки не бачив його, пішохід почав переходити дорогу, коли ОСОБА_1 переїхав пішохідний перехід (а.с. 8).
Згідно зі ст. 122 ч.2 КУпАП передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнути до відповідальності за порушення п. 16.2 ПДР України, яким передбачено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Згідно ст. 251.КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підставі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 80 КАС України речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Витребування речових доказів проводиться в порядку, встановленому для витребування письмових доказів. З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису можуть застосовуватись як доказ по справі лише за умови їх використання при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що у цьому випадку не мало місця, оскільки відповідачем використовувалась власна відеокамера.
Однак, ст. ст. 69,79, 80 КАС України передбачають можливість застосування у якості доказу «речового доказу»яким у цьому випадку і є відеозапис скоєння правопорушення.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушень законодавства з боку відповідача при складені оскаржуваної постанови. Позивачем не зазначено суду про відомі йому докази по справі та неможливість самостійного надання їх, з метою сприяння судом у їх витребуванні, як це передбачено ст. 71 КАС України.
Посилання позивача на ті обставини, що він не порушував ПДР, судом до уваги не приймається, оскільки ці обставини спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Крім того, судом не приймаються до уваги посилання позивача на порушення законодавства з боку відповідача, оскільки зазначені обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Таким чином, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, а оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог Закону.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 70, 71, 159, 162, 163 КАС України, 222, 251, 255, 256, 268, 280, 287, 288 КУпАП, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 -відмовити за необґрунтованістю.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов
