АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2/1622/5931/2012 Номер провадження 22-ц/786/467/2013 Головуючий у 1-й інстанції Троцька А.І. Доповідач Дряниця Ю. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді : Дряниці Ю.В.
Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
при секретарі : Ткаченко Т.І.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача Кузуб С.Є.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Філії Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк" про захист прав споживачів, зобов'язання провести виплату заощаджень в сумі 1000 грн. та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до Філії Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк" про захист прав споживачів, зобов'язання провести виплату заощаджень в сумі 1000 грн. та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. -визнано неподаною і повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою відкрити позовне провадження. Посилається на порушення місцевим судом норм процесуального права.
Колегія суддів, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З матеріалів убачається, що 25 вересня 2012 р. ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали, оскільки вона не відповідає встановленій законом формі і змісту, позивачем не обґрунтовано позов та не зазначено доказів, на які він посилається.
Постановляючи ухвалу від 25 жовтня 2012 року про визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною, суддя першої інстанції виходив з того, що позивач недоліки не усунув.
Проте з такими висновками судді погодитись не можна.
На виконання ухвали судді від 25 вересня 2012 року позивачем 24.10.2012р. було надано копію листа, який він отримав від відповідача на своє звернення.
За змістом ст.119 ЦПК України саме позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.
Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи і може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»від 12.06.2009 року, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Особа, яка звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів викладає свої вимоги за власним баченням та розсудом. Як убачається з тексту позовної заяви, позивачем було в повній мірі дотримано вимоги статті 119 ЦПК України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту. Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
Суддя першої інстанції, постановляючи ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, дійшов помилкового висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 119 ЦПК України, чим порушив гарантовані права позивача щодо ефективного засобу юридичного захисту та справедливого судового розгляду в такому його елементі, як право доступу до суду для захисту порушених прав чи інтересів, що є неприпустимим та порушує принципи діяльності судової влади, яка повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали судді від 25 жовтня 2012 року та повернення матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 307, 312 ч.1 п.3 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2012 року - скасувати.
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: Дряниця Ю.В.
Судді: Пилипчук Л.І.
Чумак О.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Ю.В.Дряниця
