Справа №4с-2/13
(№2609/26755/12)
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2013 року
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Прохоровій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, заінтересовані особи: ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
12.11.2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що у Відділі примусового виконання рішень Управління виконавчої служби ГУЮ у м. Києві на виконанні знаходиться виконавче провадження №26346409 з примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва за №2-1926/10 від 18.02.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк»заборгованості за кредитним договором №ML-009/055/2007 від 01.03.2007 року, яка станом на 18.02.2010 року становить 829292,58 грн. та заборгованості за кредитним договором №ML-12/150/2008 від 29.05.2008 року, яка станом на 17.02.2010 року становить 3557577,32 грн., а також витрат з оплати державного мита в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
Вважає, що державним виконавцем при виконанні дій зі звернення стягнення на майно ОСОБА_1 та оголошення його продажу були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку».
Постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.07.2012 року, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми стягнення (4388689,90 грн.) і також заборонено здійснювати його відчуження.
Постановою державного виконавця від 21.08.2012 року, було призначено експертом, суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання для оцінки квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_3
Тобто, ОСОБА_3 призначено експертом як фізичну особу, що є суб'єктом господарювання.
Між тим, згідно даних з інформаційно-ресурсного центру «Пошук в єдиному державному реєстрі», ОСОБА_3 є директором ТОВ «Оціночна компанія «ВЕГА».
Тобто, оцінку проведено не уповноваженою особою, що свідчить про неможливість приймати вказану оцінку до уваги під час проведення виконавчого провадження.
Крім того, повідомлення про оцінку описаного та арештованого майна (предмету іпотеки) ОСОБА_1 ні за місцем своєї реєстрації, ні за місцезнаходженням іншого арештованого майна, від державного виконавця не отримував, і через це з висновком експерта про вартість цього майна ознайомлений не був.
Внаслідок цього, ОСОБА_1 був позбавлений можливості скористатися правами, передбаченими ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»щодо оскарження оцінки належного йому майна.
Також зазначив, що реалізація майна, а саме квартири АДРЕСА_1 під час проведення виконавчого провадження мала відбуватись з врахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про іпотеку».
Зокрема, іпотекодержателем не було реалізовано його право вибору спеціалізованої організації для оцінки майна (або відмови від використання цього права). Органом стягнення не вживалися які-небудь дії, спрямовані на встановлення того, чи досягли іпотекодавець та іпотекодержатель згоди щодо початкової ціни продажу та відповідно, чи можливо використовувати в даному випадку оцінку майна, проведену спеціалізованою організацією.
Скаржник вважає, що вказані обставини дають всі підстави для висновку про порушення органом стягнення вимог Закону України «Про іпотеку»під час вчинення виконавчих дій та організації прилюдних торгів.
На підставі вищевикладеного просив скаргу задовольнити.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав подану скаргу.
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
В ході розгляду справи представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві надала пояснення в яких проти задоволення скарги заперечувала посилаючись на те, що державний виконавець в ході виконавчого провадження №26346409 з примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва за №2-1926/10 від 18.02.2011 року діяла відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»та Закону України «Про іпотеку».
На підставі викладеного просила у задоволенні скарги відмовити.
Представник заінтересованої особи ПАТ «ОТП Банк»в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
В ході розгляду справи представник заінтересованої особи ПАТ «ОТП Банк»надала пояснення в яких проти задоволення скарги заперечувала посилаючись на те, що державний виконавець в ході виконавчого провадження №26346409 з примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва за №2-1926/10 від 18.02.2011 року діяла відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного просила у задоволенні скарги відмовити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.
Вислухавши пояснення представника скаржника, врахувавши пояснення представника суб'єкта оскарження Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві та представника заінтересованої особи ПАТ «ОТП Банк», дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на виконанні знаходиться виконавче провадження №26346409 з примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва за №2-1926/10 від 18.02.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк»заборгованості за кредитним договором №ML-009/055/2007 від 01.03.2007 року, яка станом на 18.02.2010 року становить 829292,58 грн. та заборгованості за кредитним договором №ML-12/150/2008 від 29.05.2008 року, яка станом на 17.02.2010 року становить 3557577,32 грн., а також витрат з оплати державного мита в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. (а.с. 28-66).
Встановлено, що 22.04.2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві Новак Г.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №26346409 (а.с. 34).
21.08.2012 року актом державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві Маховою Д.А. було накладено арешт на майно боржника, що перебувало в іпотеці банку, а саме: квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 41-44).
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві Маховою Д.А. від 21.08.2012 року було призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні -ОСОБА_3.(а.с. 46-47).
Відповідно до висновку про незалежну оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Оціночна компанія «ВЕГА»від 28.08.2012 року, ринкова вартість п'ятикімнатної квартири, загальною площею 232,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, станом на 28.08.2012 року, без урахування податку на додану вартість, становить 1602141,00 грн. (а.с. 48-49).
Між ГУЮ у м. Києві в особі начальника управління ДВС ГУЮ у м. Києві та ТОВ «УКРСПЕЦТОРГ ГРУП»було укладено договір №11-0327/12 від 17.10.2012 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), а саме: квартири АДРЕСА_1 яке є власністю боржника-іпотекодавця ОСОБА_1 (а.с. 56-59).
Стартова ціна продажу нерухомого майна була визначена в розмірі 1602141,00 грн. на підставі висновку про незалежну оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Оціночна компанія «ВЕГА»від 28.08.2012 року.
Скаржник ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у м. Києві по зверненню стягнення на його майно та зобов'язати державного виконавця усунути допущені порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження»та Закону України «Про іпотеку».
Як на підставу своїх вимог скаржник посилався на те, що оцінку арештованого майна проведено не уповноваженою особою, оскільки ОСОБА_3 є директором ТОВ «Оціночна компанія «ВЕГА», що свідчить про неможливість приймати вказану оцінку до уваги під час проведення виконавчого провадження.
Крім того, повідомлення про оцінку описаного та арештованого майна (предмета іпотеки) ОСОБА_1 ні за місцем своєї реєстрації, ні за місцезнаходженням іншого арештованого майна, від державного виконавця не отримував, і через це з висновком експерта про вартість цього майна ознайомлений не був.
Внаслідок цього, ОСОБА_1 був позбавлений можливості скористатися правами, передбаченими ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»щодо оскарження оцінки належного йому майна.
Також скаржник посилався на те, що реалізація майна, а саме квартири АДРЕСА_1 під час проведення виконавчого провадження мала відбуватись з врахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про іпотеку».
Зокрема, іпотекодержателем не було реалізовано його право вибору спеціалізованої організації для оцінки майна (або відмови від використання цього права).
Скаржник вважає, що вказані обставини дають всі підстави для висновку про порушення органом стягнення вимог Закону України «Про іпотеку»під час вчинення виконавчих дій.
Проте, з такими твердженнями скаржника суд не погоджується з огляду на наступне.
Зі змісту ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»та п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»слідує, що ринкова вартість майна визначається державним виконавцем лише у випадку оцінки майна боржника, якщо вартість майна не перевищує сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, крім випадків, коли застосовуються регульовані ціни.
Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден, а також майна, вартість якого перевищує 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, державний виконавець зобов'язаний залучити до участі у виконавчому провадженні оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»від 12.07.2001 року № 2658-III.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 був затверджений Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», положення якого є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 21.08.2012 року було призначено експертом, суб'єктом оціночної діяльності -суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_3, який є директором ТОВ «Оціночна компанія «ВЕГА».
ОСОБА_3 має сертифікат Фонду Державного майна України, МЮУ, виданий 18.07.2011 року за №12219/11.
Відповідно до ч. 5 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження»постанови, зазначені в частинах другій - четвертій цієї статті, можуть бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленому цим законом.
Вказану постанову оскаржено не було, хоча вона була направлена боржнику ОСОБА_1 21.08.2012 року за вих. №834/8.
28.08.2012 року суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночна компанія «ВЕГА», директором якого є ОСОБА_3, було складено висновок про незалежну оцінку майна.
Порушень при складенні висновку з незалежної оцінки майна встановлено не було. ОСОБА_3 діяв згідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у м. Києві від 21.08.2012 року про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Висновок про незалежну оцінку майна, що належить ОСОБА_1, а саме: квартири АДРЕСА_1 був направлений боржнику ОСОБА_7 13.09.2012 року, що підтверджується листом №838/4 від 13.09.2012 року та реєстром на відправлення поштової кореспонденції за 13.09.2012 року (а.с. 51-52).
З довідки державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві (а.с. 55) вбачається, що в матеріалах виконавчого провадження та згідно з книгами реєстрації вхідної кореспонденції повідомлення про оскарження оцінки арештованого майна до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві не надходило.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про надуманість вищевказаних тверджень позивача, оскільки порушень його прав зі сторони ТОВ «Оціночна компанія «ВЕГА»та суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 встановлено не було.
Крім того, суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і висновки експерта є результатом практичної діяльності фахівця оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження висновку оцінювача не підлягають розгляду судом в рамках скарги на дії державного виконавця.
Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження»копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Встановлено, що постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 21.08.2012 року та копія висновку про незалежну оцінку майна були своєчасно надіслані скаржнику, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження (а.с. 45-52).
Чинним законодавством не передбачено обов'язку державного виконавця направляти вказані документи виконавчого провадження рекомендованими листами.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про надуманість тверджень скаржника щодо відсутності надходження повідомлень про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності та оцінку майна, оскільки вказане спростовується матеріалами виконавчого провадження.
Також, слід зазначити, що частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно з ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Частино 1 ст. 58 Закону передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Статтею 54 Закону визначено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Аналізуючи обставини викладені у скарзі в аспекті зазначених норм суд відзначає, що законодавець, передбачаючи право боржника у виконавчому провадженні запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, залишив за державним виконавцем право остаточного визначення черговості стягнення на кошти та інше майно боржника. Отже, посилання скаржника на те, що державним виконавцем в ході виконавчого провадження не були враховані особливості Закону України «Про іпотеку», не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не приймаються судом до уваги.
Твердження скаржника стосовно неправомірності дій державного виконавця які полягають у невжитті заходів щодо узгодження сторонами виконавчого провадження оцінки майна у відповідності до ст. 43 Закону України «Про іпотеку»є помилковими, оскільки застосування в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем положень Закону України «Про іпотеку»є необхідним в порядку примусового виконання судового рішення про звернення стягнення на заставлене майно. Поруч з цим, предметом спірного виконавчого провадження є стягнення коштів - заборгованості за кредитними договорами, з метою чого проведений опис й арешт майна боржника, отже положення ст. 43 Закону України «Про іпотеку»щодо узгодження сторонами виконавчого провадження оцінки майна в ході даного виконавчого провадження застосуванню не підлягають.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець -здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.ст. 59-60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином усі дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві були вчиненні відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови та порядок виконання рішень, ухвал судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувачі і боржники. Вони мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, заявляти клопотання, брати участь у проведені виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають в ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заявляти відводи та оскаржувати дії ( бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуються іншими правами, наданими цим Законом.
Відповідно до ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на викладене, твердження скаржника щодо неправомірності дій державного виконавця є необґрунтованими, останнім при відкритті виконавчого провадження, описі й арешті нерухомого майна боржника, призначенні експерта з оцінки майна дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про відсутність підстав для задоволення скарги.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», статтями 57-60, 74-76, 169, 209, 212-214, 383-387 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, заінтересовані особи: ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_2.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя
